Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

відкрили «Жовтнем» у режисурі О. Магат, яка разом із П. Березою-Кудрицьким
регулярно перевіряла роботу цього відділку, творчо й організаційно сприя ла його
розвиткові. До вистави глядачі поставилися прихильно, про що, крім усього
іншого, свідчили диспути по закінченні майже кожної вистави. О. Магат розповідала
на сторінках «Барикад театру»: «Цілковите задоволення виставою, щира
подяка молодій організації за те, що вона рушає культурно-театральне життя
села з мертвої точки — повною нотою звучало в словах глядачів-селян» 684 .
Специфічною ознакою діяльності П’ятої майстерні на загальному фоні осередків
такого типу був патронат над дитячими театральними осередками. Так,
приміром, відбулося з гуртком при місцевій школі. Він бурхливо розвивався,
а його програмну роботу — шевченківську виставу — показували по навколишнім
селам. Репертуар Бориспільської майстерні складали «Гайдамаки» (режисер
В. Дробинський за мізансценами Л. Курбаса), «Останній день Паризької
Комуни» (автор і режисер невідомі). Планувалася постановка С. Бондарчуком
його власної переробки «Вільгельма Теля» (здійснена не була).
На відміну від Третьої та П’ятої майстерень, зрослих на досить міцному культурному
ґрунті, діяльність Березанської (заснована 1 травня 1924 ро ку, керівник
Г. Сташук) і Мокрокалигірської (заснована 7 вересня і 1924 року, керівник Г. Грабовський)
майстерень здійснювалася за менш сприятливих умов. Обидва колективи
конфронтували з просвітянськими осередками, були випадки зриву вистав.
Проте сільська громада ставилася до березільських заходів прихиль но, кількість
членів, приміром, Березанської майстерні неухильно зростала. Особливої популярності
набули вистави на майдані біля церкви. Репертуар Березан ської майстерні
складали агітки «Злий і добрий хем», «Трактор», «Жов тень», агітсуди.
Влаштовувалися вечори самодіяльності, лекції; видавалася стінна газета; був організований
дитячий драмгурток.
Діяльність Мокрокалигірської майстерні отримала високу оцінку на сторінках
популярного часопису «Глобус». В дописі йшлося про структуру осередку,
мабуть, найбільш складну й довершену поміж закладів такого типу, з числа тих,
хто приєднався до МОБу організаційно, підтримував із ним постійні стосунки.
Мокрокалигірська «філія» МОБу складалася із драматичної, співочої, музичної,
дитячої та єврейської театральної секцій. Відомо, що в їхньому репертуарі були
агітки: «Жовтневі епіз оди», «Проміння смерті», «Дні суму і тривоги», «Ліга націй»
та «Ле нін», — які показували безплатно. Дуже популярними стають тоді ж,
так звані, політсуди, політфанти, лекції, доповіді приїжджих лекторів. Але, мабуть,
справжньою «родзинкою» цієї роботи стають «вечори імпровізації, звер-
684
Маґат О. «Жовтень» на селі: (Майстерня «Березіль» ч. 5) / О. Маґат // Барикади
театру. — К., 1923. — № 1. — С. 11.
нені в бік гострої політичної сатири на всі хиби Мокро-Калигірської міщанства
та старі форми побуту села. Вечори мають характер живого журналу села і користуються
великим успіхом селянства» 685 . Великий успіх аматорів спонукав березільців
навіть влаштувати в Мокрій Калигірці конференцію сільських драмгуртків,
де виступили Я. Бортник та О. Лазоришак як представники Правління МОБу.
Тоді ж майстерня отримала назву «Березіль».
Історію поставання в Одесі Шостої майстерні найповніше відтворив В. Голота,
слушно пов’язуючи її започаткування з чималим інтересом влади до МОБу:
«Авторитет Леся Курбаса був таким значним, а бажання одеситів мати справжній
революційний театр було таким щирим, що Одеська Губполітосвіта одразу
видала наказ про організацію в травні 1924 року театральної майстерні, філії
Мистецького об’єднання “Березіль”, під керівництвом С. Бондарчука» 686 .
Березільці поставилися до цього позитивно, не виключаючи співробітництва
з державними установами, про що свідчить супроводжувальний документ,
з яким С. Бондарчук прибув до Одеси: «Бондарчуку Степану Корнійовичу. […]
Доручається вирушити в Одесу і там спільно з Губполітосвітою розпочати організацію
театра льної майстерні “Березоля” згідно зі статутом МОБ. Беручи до уваги
велике значення діяльності “Березоля” в організації і закріпленні революційнотеатральної
культури Мистецьке об’єднання “Березіль” звертається з проханням
до всіх громадських і державних установ іти в питаннях, пов’язаних з його призначенням,
назустріч, і надавати йому всебічну допомогу» 687 .
Одеське керівництво Шостої майстерні — С. Бондарчук, П. Долина та С. Мануйлович
— розпочало роботу з оголошення конкурсу, який здолали понад 80 осіб.
Однак режим праці виявився надто суворим і виснажливим, відтак загальна кількість
майстерняків досить швидко скоротилася майже на половину — адже всі вони
мали десь працювати, а після шостої вечора здобувати театральний фах до середини
ночі. Втім, цілком слушно найпершим своїм обов’язком засновники Шостої
майстерні вважали педагогічну діяльність. Потрібно було навчити театральну молодь
«вільно розпоряджатися своїм тілом, легко ходити, бігати і стриба ти на сценічних
площадках, долаючи труднощі конструкцій, володіти своєю мовою і, схопивши
основи лицедійства, відчути себе ланкою єдиного колективного дійства» 688 .
685
Б. Районний театр-майстерня «Березіль» в Мокрій Калигірці / Б. // Глобус. — К.,
1925. — № 7. — С. 165.
686
Голота В. Театральная Одесса […]. — С. 168.
687
Цит. за: Голота В. Одеська філія «Березоля» / В. В. Голота // Театральна культура:
науковий збірник / КДІТМ ім. І. К. Карпенка-Карого; ред. кол.: Р. Пилипчук (відп. ред.). —
1985. — Вип. 11. — С. 71.
688
Мастерская «Березиль» // Известия. — О., 1924. — 4 ноября. — Без подписи.
наталя єрмакова березільська культура: історія, досвід
244
розділ третій МИСТЕЦЬКЕ ОБ’ЄДНАННЯ БЕРЕЗІЛЬ
245