Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

і почека ти справдовуючих результатів. Але як твердження, це рішуче голослівно…
Почувається тут недоладність, недопустима у строгій системі, яка хоч трошки
хоче претендувати на науковість… Хиба тут, у корені, хиба, питома усім новішим
теоріям ідеалістів, де містичну фантазію намагаються сполучити з науковими
даними» 377 . Втім, через вкрай незадовільний стан справ у цій сфері він погодився
використовувати окремі аспекти «системи сфер», але у вигляді, адаптованому
для березільських потреб. Тож ініціаторам її запровадження в «Березолі»
довелося трансформувати «всю систему Куніна в план практичного застосування
для точного використання різними резонаторами та всіма регістрами у постановці
голосу. Членам режлабу Курбас дав завдання впорядкувати весь цей
матеріал» 378 . З. Пігулович, чиє опрацювання системи Л. Курбаса задовольнило,
мала «налаштувати голосовий апарат акторів відповідно до вимог постановника.
[…] Доводилося працювати з деякими акторами у відповідності до ролі, над розширенням
діапазону голосу, над підтримкою високих чи низьких регістрів, не забуваючи
про емоційне забарвлення» 379 .
Схожим чином в Об’єднанні поставилися до системи Дельсарта, щодо якої
Л. Курбас писав: «До Дельсарта ніхто ніколи питанням систематики жесту не займався.
Тому систему Дельсарта приймаю як перший ступінь еволюції жесту.
Фактом є, що система Дельсарта, чи то шляхом студій над нею, чи то емпіричним,
усіма нами засвоєна, і хоч, можливо, дехто й не знає термінології, система,
як відкриття можливостей, у більшості сидить уже в крові. […] Від нього через
стилізований (жест — Н. Є.), а потім ритмізований до перетвореного, і перетвореного
ритмічно» 380 .
Від початку існування МОБ наріжним каменем педагогічної методи Л. Курбаса
була освіта та самоосвіта. Як оцінювали його зусилля сучасники? Чи мав він їхню
підтримку і в чому вона полягала?
Відомо, що інтерес до МОБу був значним — про це якнайкраще свідчать візити
не тільки колег, а й державних та партійних діячів, що не могло не впливати
на життя Об’єднання. Приміром, чималий ефект справив візит тодішнього народного
комісара освіти СРСР А. Луначарського — визнаного ерудита та знавця
світового мистецтва, який був у захваті від побаченого. Про це дізнаємося з пові-
377
Курбас Л. Декілька слів про так звану систему сфер громадянина Куніна // Курбас Л.
Філософія театру / Лесь Курбас; упоряд. М. Лабінський. — К.: Основи, 2001. — С. 587–589.
378
Пигулович З. Воспоминания об Александре Степановиче Курбасе. Становление театра
«Березіль» [Машинопис] …
379
Там само.
380
Курбас Л. Декілька слів про так звану систему сфер громадянина Куніна […]. —
С. 588.
домлення однієї з київських газет: «Розпитуючи про мистецькі справи на Україні,
зокрема про український театр, т. Луначарський сказав, що “Березіль” цікавить
його з перших днів свого існування. Робота і шляхи “Березіля” мають, на думку
Луначарського, всесоюзне значіння» 381 .
Бували в Об’єднанні й зарубіжні гості. Згадуваний канадський журналіст
М. Шатульський у своєму великому та ґрунтовному нарисі окреслив практику
МОБу як певної мистецької школи. Вдаючись лише до перерахування дисциплін
з розкладу МОБу, він створив образ напружених пошуків творчої довершеності.
І цей «реєстр» у його викладі мав усі ознаки системи: «1. Плястика;
2. Акробатика; 3. Гімнастика; 4. Спорт; 5. Постановка голосу; 6. Дикція деклямацій;
7. Система виховання акторів, в яку входять: мімодрама, міміка, вправи
монолоґічні, рисунок ролі, композиція ролі; 8. Теорія малярства; 9. Наукові
екскурсії — по фільософії, мистецтву, експеріментальним наукам (інтелєктуальне
виховання); 10. Риторика; 11. Постановочна і експеріментальна праця.
Крім того, при “Березілі” є ряд комісій: а) по постановці голосу; б) псіхотехнічна;
в) видавнича; г) музейна (ціль її — основання першого театрального музею
на Україні) і ґ) бібліотечна (ціль — створення на Україні загальної театральної
бібліотеки). Лекції по ріжним питанням читають у “Березілі” визначні люде науки.
Устроюються дискусійні вправи для того, щоби кожний питомець цєї інституції
умів не тільки грати на сцені, не тільки шукати нових шляхів у театральному
мистецтві, але щоби умів також при всякім випадку боронити те, чому він
служить» 382 .
Особливо важливим для духовного розвитку березільців стає спілкування
з тогочасною художньою елітою: міцнішають контакти з футуристами, очолюваними
М. Семенком, та з неокласиками, головно, П. Филиповичем, М. Зеровим,
О. Бурґардтом. На окремих митців візит до МОБу справляє таке сильне враження,
що змушує суттєво скорегувати власні творчі плани: зокрема В. Меллер, невдовзі
після відвідин Об’єднання, організував при ньому Макетну майстерню,
до складу якої увійшли його третьокурсники з Художнього інституту.
Стосовно М. Семенка варто нагадати, що його близьке приятельство
з Л. Курбасом почалося ще за часів Молодого театру (поет навіть був у нього
шафером на весіллі з В. Чистяковою). Відомо, що в 1919 році його п’єсу «Ліліт»
планували поставити на молодотеатрівському кону. На початку 1920-х років
контакти Л. Курбаса і М. Семенка відновилися на ґрунті спільної літературно-
381
Тов. Луначарський у «Березілі» // Пролетарська правда. — К., 1925. — 5 листоп. —
Без підпису.
382
Пролєткор [М. Шатульський]. Мистецьке об’єднання «Березіль» на Україні […]. —
С. 20–21.
наталя єрмакова березільська культура: історія, досвід
140
розділ третій МИСТЕЦЬКЕ ОБ’ЄДНАННЯ БЕРЕЗІЛЬ
141