Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

«За двома зайцями». І хоча драматургія В. Ярошенка цілком заслуговувала на всі
закиди фахо вих критиків, але пересічний глядач знайшов у «Шпані» жадану
«злобу дня», критичний погляд на дійсність з усіма її «радянськими» ознаками.
Вреш ті, за висновок тут може правити думка О. Мандельштама, який помітив у
«Шпані» важливі прикмети нового: «“Ідеологія” у ній шкутильгає, зміст легковажний:
якась нісенітниця про розтратників, але так чи інакше, кияни підняли
“Шпану”, всенародно перенесли до цирку, валять на неї десятками тисяч і нізащо
не випускають із міста. Загальне визнання увінчало “Шпану”. Вийшла комедія
великого стилю» 829 .
Після останньої київської прем’єри влітку 1926 року березільці згідно з рішенням
уряду почали збиратися до Харкова — про це оголосили на Всеукраїнській
театральній нараді ще у березні. Від цього моменту починається реорганізація
МОБу, який стає виробничим театром. До Харко ва можуть переїхати далеко
не всі березільці — частина змушена ли шитися у Києві. Взагалі, на той час склад
Об’єднання встигає суттєво змінитися: «режисери Лопатинський і Васи лько,
окрилені успіхом своїх постановок, не стали чекати черги для нових постановок,
подалися хто куди: Лопатинський до Одеси попробу вати свій хист на кінофабриці,
а Василькові заманулося поексплуатувати свою постановку “За двома зайцями”
в театрі Г. Юри в Харкові, а згодом у театрі в Одесі. Колишні молодотеатрівці
Павло Долина і Степан Бондарчук полакомилися самостійними режисерськими
хлібами в Одесі, а Гнат Ігнатович […] повернувся до своїх перерваних студій
медицини. Сергія Каргальського заманила адміністративна діяльн ість у столичному
оперному театрі. За Лопатинським, Васильком та Бондарчуком подалися
Зіна Пігулович, Любов Гаккебуш та Соня Мануйлович» 830 . Ці події хоча й скорегували
плани і практику «Березоля», але не могли суттєво вплинути на життя
Об’єднання, реформування йо го у театр і переїзд до столиці.
Розмови про зміни почалися наприкінці 1925 — на початку 1926 року. У лютому
Л. Курбас виступив перед колективом із розповіддю про свою поїздку
до Харкова і переговори із представниками влади.
В цьому питанні важливо правильно визначити мотиви, які спонукали
Л. Курбаса зважитися на такий крок. Таких мотивів не бракувало в діапазоні
від творчих до прагматично-виробничих (приміром, він повідомляв трупу про
100 тисяч карбованців субсидії). У цій ситуації колектив отримав би передишку,
оскільки старий репертуар ставав, фактично, новим.
В цілому, за його словами, складається умова для ретельнішої праці над набутим
досвідом, без необхідності поспішати з новими постановками. Але це бу-
829
Мандельштам О. «Березиль»: (Из киевских впечатлений) […].
830
Гірняк Й. Спомини […]. — С. 218.
ло не головне, головне полягало в тому, що «у Києві наша режисура дасть навіть
шість-вiсiм постановок на рік, тобто, зокрема, кожен має змогу поставити
одну або півтори постановки на рік, а у Харкові відкривається театр “Сатири”,
український, відтак, “Червонозаводський театр”, який теж українізується, який
теж має бути відданий у наші руки» 831 . Привабливо виглядають й інші можливості:
«Це наявність у Харкові фінансованих державою журналів, можливість
у Харкові все те, що у нас звичайно закінчується одною пропозицією, видання
всяких бюлетенів i збірників, — можливість усе це проробити у Харкові без шкоди
i можливість проробити це з меншою витратою сил, як у Києві. Це має велике
значення для утвердження театру, яким ми його собі уявляємо […] в розумні
впливу на всі українські театри. Цим нехтувати не можна» 832 . Л. Курбас оцінює
харківську культурну ситуацію як більш сприятливу й конструктивну з точки зору
цілей «Березоля», бо «в Харкові зосереджена вся наша література. В Харкові
i в розумінні глядача ми маємо багато гостріших, більш вимогливих критиків, багато
кращих i видатніших політичних, культурних діячів, ніж ми можемо мати
тут» 833 .
Всю весну йшла підготовка до зміни статусу, умов праці, адже МОБ, реорганізований
у театр, змушений був подбати про ті ділянки роботи, які лишалися
у Києві, приміром, музей. Його передають Академії Наук, під патронат П. Руліна.
Згортається робота деяких станцій і ко місій. Л. Курбас у засобах масової інформації
розповідає про плани на майбутнє.
Вже у 1980-ті роки Н. Кузякіна спробувала окреслити головні мотиви, якими
керувався лідер МОБу, позначаючи найбільш суттєві пункти його програмних
настанов: «Переїзд мав на меті одним махом вирішити чисельні проблеми життя
“Березоля”: допомогти здобу ти матеріальну рівновагу за рахунок значної субсидії,
яка надавала ся столичному театру, створити сприятливе глядацьке середовище
— до Харкова тих років з’їжджалися молоді українські таланти, було чима ло
вузівської молоді, рабфаківців і т. п.; приваблювала ідеологічна підтримка з боку
літературно-художніх організацій, дуже активних у ті роки. Нарешті, Курбас
отримував у Харкові можливість більше впли вати на загальноукраїнський театральний
процес, підтримувати дух не спокою, невдоволеності і творчих пошуків.
А ще він мріяв організува ти там театр Сатири, українську оперету, видання теоретичного
теат рального журналу і тому подібне» 834 .
831
Вступна лекція Л. Курбаса до «Золотопуза», 1926 р. [Машинопис]. — ІМФЕ НАН
України, Ф. 42, од. зб. 39.
832
Там само.
833
Там само.
834
Кузякина Н. Лесь Курбас […]. — С. 29.
наталя єрмакова березільська культура: історія, досвід
282
розділ третій МИСТЕЦЬКЕ ОБ’ЄДНАННЯ БЕРЕЗІЛЬ
283