Літературознавство итиказ

мовником людини-мислителя. Досить згадати монументальнупоему «Загублений рай» Джона Мільтона, подібну ж поему«Промінь мікрокосму» Петра Нєгоша, «Криваві сонети» Гвєздослава,цебто твори, в яких розмова людини з Богом має характердіалогу крайностей моральних, щоб зрозуміти «ПсалмиРусланові». Тут Бог, уявлювана всемогутність і безсмертністьлюдини, ця вища сила, майже завжди звинувачується слабкоюі смертною істотою в багатьох провинах перед людством. І геніальніШевченкові переспіви «Псалмів Давидових» не тількиза жанром, але й за духом споріднені з «Псалмами Руслановими».Бог Маркіяна Шашкевича —це той, хто хоче, щоб людинабачила світло, а не закохувалася в темноти; це носій добродійноїмогутності. Але, малюючи образ Бога в перших двохпсалмах, надаючи йому прикмет всевидющості й безначальності,поет у третьому псалмі вище божої сили ставить силулюдської пристрасті, і насамперед — патріотичну снагу. Шашкевичевіпсалми — це один з найпотужніших філософськихтворів нашої літератури. В них зблискує безмірами космічнийпростір людської уяви, рокоче океан духу, на жебонливу й рівнухвилю покірності накочується вал благородного непослуху,великого бунту проти того, хто може все, але не в силі «видерти»з людського почуття милості й любові до вітчизни.Палахкотливий талант Маркіяна Шашкевича був центральноюсвічею «Руської трійці». Від її пломеню запалилися яснимсвітлом обдарування Івана Вагилевича та Якова Головацького.Хто знає, можливо, якби Шашкевич не помер у такому молодомувіці, його побратими не втратили б віри у відродженнясвого народу, їхні таланти не давали б кіптяви москвофільствачи вдумливого диму проповідей на користь шляхетської Польщі.Коли наближався переломний 1848 рік і вогонь, засвіченийШашкевичем, повинен був би розгорятися, найближчі товаришіМаркіянові починали обертатися в ґноти, які вже не палають,а тільки димлять. Ми ж бачимо сьогодні світло молодостітих славних людей, яке, хоч і покинуло згодом їхні душі, непропало, а перейшло до інших талановитих душ.Були в Галичині принаймні ще два послідовники й духовніприятелі Маркіяна ПІашкевича, які виступили трохи пізнішеза «Руську трійцю» на літературному ґрунті, але споріднені знею всіма мотивами своєї діяльності. Це — Микола Устияновичта Антін Могильницький. Обидва — Маркіянові ровесники,а перший — навіть його особистий друг, кому на знак братньої