Літературознавство итиказ

го лаконізму, які характеризуватимуть його пізніші, найкращітвори. 1917 рік був для В. Чумака періодом «сумнівів, резиґнації»(Еллан-Блакитний), але поет вийшов ідейно здоровим зтої неприємної хворості. Якщо порівняти повен безнадійногосмутку, типово декадентський вірш «Троянда» з віршами «Допраці», «Н е вам», «Д алі», в яких молодеча, буремна, соціальнимоптимізмом перейнята пристрасть аж дзвенить, стане ясно,які навзаєм непримиренні нурти боролися в душі їхньогоавтора. «Брудні, підпилі крамарі» з вірша «Н е вам» — це, безперечно,провінційні стовпи Тимчасового уряду, що намагалисяпогасити «священнії вогні» революції, повести непевнимшляхом народні маси. Передчуття національного визволенняз’явилося в рядках:Більше віри, що повстанеЛю д яремний, люд німий.Щ о настане час, настане,Бризнуть промені в пітьмі...Руху!.. Праці!.. Сонця!.. Сяйва!..Більше руху, більше сил!Більше віри, що не зайваНаша праця між могил!«Д о праці»Невдоволення розпливчастим характером Лютневої революції1917 року відбивалося в поезіях В. Чумака тим сильніше,чим бурхливіше розгортався національно-визвольний рух вУкраїні. Революція впл^івала на В. Чумака, як вулкан, не тількипісля виверження. Його серце відчувало непомітні для багатьохінших «коливання землі» ще задовго до вибуху. Таємнийзв’язок з вогнем, що збирався й грізно рухався в надрахцарської Росії, передчуття соціального струсу, що поперекидаєтрони й вівтарі, — це, можливо, головна прикмета душі гімназистаВ. Чумака, з якої й народжувався він як поет. Власне,зв’язок з вогнем майбутньої революції його душа повинна булавідчути тоді, коли він уперше порозумів поезію Т. Шевченка,яка й була образом полум’я, що біжить по бікфордовому шнурікудись у будущині. В. Чумак мав у серці заряд шевченківськоїсоціальної й національної туги, але визрівати його слову довелосяв складнющій атмосфері, коли національні гасла ЦентральноїРади не були підкріплені соціальними закликами дорівності і справедливості.В. Чумак закликав «рвати кайдани гнилої моралі», віритив силу «забитих» і «найменших», ставати «під прапори праці».