Літературознавство итиказ

н о в и й ЗАВІТУКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ*«Кобзар» 1840 року — перше книжкове видання поезійШевченка, зародок творчості не тільки молодого Тарасовогогенія, а й молодого українського національно-визвольного духу,що вийшов на прю з великодержавницькою політикою царизмуй поставив собі за ціль відродити Україну, її духовну йполітичну суверенність, підняти з колін і захистити великийслов’янський народ.Століттями жили ми в зоні страхітливого атомного русифікаційногодвигуна, і тільки 150 років тому з появою ІІІевченковогослова з’явилася надія побороти невидиму й лицемірнусмерть нашої нації.Пам’ять про минулу запорозьку славу — щемлива і боліснапам’ять — це те найголовніше, чим вражає перший «Кобзар»,те, що лежить у фундаменті нового завіту українського народу.Туга Шевченкова за часами, коли запорозьке козацтво не дозволялонікому знущатися з нашої землі, з нашої національноїгідності, возвеличування лицарів свободи Наливайка, Павлюка,Трясила, Підкови —це не просто романтичне переживаннямолодика, що, як твердила наша літературознавча наука, ідеалізуєминувшину, це насамперед жадання волі для свого народу,поетизація національної справедливості, проповідь героїчноїправди, без якої людська душа пе здатна бути ні радісною,ні творчою, ні співчутливою. Панування запорожців юний поетвитлумачує не як життя в розкошах та ледарстві, а як боротьбу:«пановали, добували і славу, і волю».Ідейною і новаторською силою першого «Кобзаря» є, власне,Шевченкове боління, що зростатиме з року в рік, шукатимевияву у нових його поемах і посланіях, відіб’ється на всій йогожиттєвій поведінці, дасть йому снагу вистояти й не каятися вказематах і казармах, боління за поневолений і зрусифікованийрідний народ. Певна річ, Шевченко користувався російськоюмовою, пишучи свої повісті, щоденник і деякі поеми,але в його ситуації, коли українська мова заборонялася, в репресивнихумовах формувалася, це був вимушений акт душі,відірваної від свого національного середовища. Зрештою, не вросійській мові бачив поет загрозу для існування українського*Передмова до книжки Тараса Шевченка «Кобзар». — Київ: Веселка, 1990.л* 83