Літературознавство итиказ

До Кобилянської, як до великого митця, ми приходимо поестетичну насолоду і по знання жіночого характеру, адже вонастворила цілу енциклопедію жіночої душі. Вона намалювалагалерею жіночих постатей, правдивих людей з музичними душами,інколи далеких від ідеальності, та саме тому правдивих,завжди принадних своєю духовною чистотою з несподіваними,чисто жіночими помислами і вчинками. Світ героїнь Кобилянськоїясний, але й сумовитий, як поле після бурі. Коли б визібрали в уяві всіх жінок, яких описала Кобилянська, то такбуло б, ніби ви побачили зелене жито, побите градом. Вас непокидало б почуття ненависті до стихії, що поламала й позгиналастебла, але ви не могли б так само збутися почуття вірив те, що жито підніметься, заполовіє, дасть наперекір усьомубуйний урожай.Один з найсильніших творів Кобилянської є «Valse mélancolique».Це її мовби малярський триптих — психологічніпортрети музикантки Софії, художниці Ганни і «звичайної»дівчини Марти. Глибока ідея ховається вже в тому, що Кобилянськарозкриває духовний світ артисток через психіку Марти,простої дівчини, яка щонайвище хоче бути вчителькою, готуєтьсядо екзаменів і ходить на «конверсації з англійськоїмови». З погордою говорить до неї Ганна: «І «ви» щось розумієте?Розумієте прекрасно подавати чай, маєте всі здібностідоброї господині, матері й жінки, ви славний рахмістр і будучийстовп родини, але на психології, барвах і нюансах артизмуви не розумієтесь». З твору одначе виходить, що якраз Марта,«одна з тисячок, якій «належить царство на землі», гідна рівняСофії Дорошенко. Вона глибше розуміється на її духовнихсправах, ніж гордівлива художниця. Вона може бути і дружиною,і матір’ю, вона не цурається простоти заради імпозантності,бо в ній живе гармонія жіночності і високої інтелектуальності.Тому вона кохається в мистецтві, хоч не творить його.Образ Марти — інтелігентки-трудівниці — може, найдорожчийнам з-поміж інших у «Valse mélancolique» тому, що вньому відбито демократичність світогляду Кобилянської і тусвяту правду, що вимагає від жінки ходити не на котурнахвинятковості, але й не брести по коліна в сірій буденщині.Два інші портрети так само чарують нас. Недоступність іпоетичність Софії, грайливість і одчайдушність Ганни в поєднанніз жіночністю і простотою Марти творять ідеал майженеіснуючий, на жаль, у житті.Якщо де-небудь і коли-небудь він існував, то, мабуть, у характерісамої Ольги Кобилянської. Звідки він узявся, цей характер,що так яскраво виявився у письменницькому таланті?