Літературознавство итиказ

безвічних літ, вже відколи колишеться на осі світ», чекає насвоє щастя. І хоч поет патетично виїукує: «Шалом наших душми молимося за нову людину», тобто за щасливу людину будущини,він все ж таки зізнається в своїй сліпоті, як тількиповертає погляд в бік майбутності.Або ще;І не знаємо, як привітати дні, що грядуть,моряки сліпі на корабельній світа вежі.«До музи^-Я ждав на цю хвилину, що тишею велична,яка проб’є прозрінням усе нове й старе...Вночі пішов на зустріч, де поле й ліс суміжні,і в свисті бур побачив десь вогняні стовпи,у блискавок пурпурі стояв на роздоріжжізаслуханий, задивлений поет — сліпий.«Об'явлітш.^Повна суперечливих мотивів перша книжка Антонича є образомдуші, що б’ється в саку сумнівів, сплетеному з думокпро покликання поета, про несправедливість світу, в якомуживе поет, про прагнення і неможливість утечі в інший, створенийуявою, світ краси й гармонії. Сумніви не покинуть Антоничавже ніколи. У «Трьох перстенях» прочитаємо «Суворийвірш», де безпощадно оголена роздерта душа поета.Не втекти вже, дарма, від жорстоких цих днів...Не сховатись, дарма, в тиху тінь самоти...Не сховатись, дарма, під наметом краси...І мов контрапункт до цього;Ні суті світу ти не схопиш,не вирвеш віршем корінь зла.«Гірка ніч»Зі сміливістю самогубця питався поет і в «Ротаціях»; «Хто жпотребує слів твоїх?»Але й одержимість Антонича в захопленні силами життя починаєтьсявже з «Привітання життя», з перших поезій, до якихналежить передовсім цикл «Бронзові м’язи» («Біг 1000 метрів» —перший опублікований твір Антонича). Це вірші про буйнотуфізичного здоров’я, про труд акторів стадіону. Тяжко думатипро нинішню поетичну базіканину на спортивні теми у зіставленніз філософськими антоничівськими репортажами з поляспортивних битв. Давньоеллінськими вітрами дихають оці віршій думають дивно ускладненими поняттями добра і зла нашогочасу. Цікаво можуть окреслити новаторство поета й мандрів­