Літературознавство итиказ

могутністю у зовсім іншому ділі. Власне, тут Руданський і самвиступає генієм, бо, зробивши цей вірш засобом гумору, віндав собі дихнути новаторським повітрям і надовго настроївукраїнське слово на коломийковий сміхотворчий лад.У нашій сучасній гумористичній літературі видно глибокийслід творчості Руданського. Майже всі віршовані форми, якимикористуються відомі нинішні українські гумористи й сатирики,взяті в нього, та найважливіше —від нього йде дошкульний,справді народний настрій літературного дотепу й висміювання.Одначе (хоч як ризиковано критикувати цех сміхарів!)треба сказати, що громадянське, соціальне, суспільне вістря веселихтворів Руданського для декого з учнів його залишилосьнепоміченим. Зате цілком виправдане, хоч і рідкісне в ньоговживання міцного словечка або описування грубуватої колізіїнаші гумористи сильно розвинули, спримітизувавши свої віршики,занедбавши інтелектуальні мотиви у сміхописанні.Руданський не був революціонером у прямому значенніцього слова. Його герой-русин із вірша «Три царі» мріє про те,що, якби він став царем, то всіх би випустив на волю. Добрийцар мирно, з доброго серця всім би дав свободу, та й годі. Алев «Співомовках» Руданського зібраний великий антиексплуататорський,антипанський революційний заряд. Його лагіднанасмішка або й сатиричні кпини з тупоумства і захланності,лінивства й скупості, з усіх видів аморальності аж до підлотий криводушшя — це золоті ліки від похмурості й фальші, цевиховання високих почувань, це веселощі, з яких народжуєтьсядуховне здоров’я, моральна чистота.... Отож там вечорами я сміявся, читаючи Руданського, й надругий день почувався здоровішим і сміливішим. Тепер меніздається, що не я брав «Співомовки» з собою, а вони менебрали, брав мене Степан Васильович Руданський в ту далекукраїну, де йде кривава боротьба за людське щастя, бо саме тамвін злився з оптимістичним духом народу, духом народної перемоги,так само, як-на своїй Україні своєю творчістю він з’єднавсяз неподоланним духом нашого національного життя.1984