Літературознавство итиказ

справедливість соціальну, котру, як це доводив зрілий Франко,неможливо здобути бездержавному народові.Але тепер з’ясувалося, що бути вільною людиною важче,ніж бути рабом, бути державною нацією важче, ніж бути колоніальнимнародом. Велика мета — свобода — не зникає, алевона переходить із колективного, об’єднувального чинника віндивідуальну сферу. А тому від духовного розвитку кожногочлена нащого суспільства тепер залежить загальне становищенароду. Наще суспільство, яке за часів гноблення було об’єднанеменше мріями про свою державу, а більше бажанням житив такому добробуті, як живуть люди на Заході, за обставинсвободи роз’єднується, все глибшою стає безодня, яка розділяєокрадених і крадущих, людей із людяними і людей із звірячимиінстинктами.І дивина — на всі наші сучасні суспільно-політичні недугизнаходимо рятівні поради у Франка, — так наче він пройшовз нами до самого порога XXI ст., як подібний до нього біблійнийпророк під стіни Єрихону.Народе мій, замучений, розбитий...Невже тобі лиш не судилось діло.Що б виявило твоїх сил безмірність?Нема іншого способу для виявлення безмірних сил народу,крім його державної організації, яка постійно виробляє і забезпечуєйого національну і соціальну єдність і на цій основі —його різносторонній, багатовимірний, модерний розвиток. Цеозначає: держава понад усе. Тут було б доречно вислухатиФранка: «Всяке людське діло, — говорить його герой із нарису«На склоні віку», — в далеко більшій мірі — виплід людськоїпристрасті, ніж чистого розуму. А для такого великогоділа, як відродження і консолідація якоїсь нації, не біда прийнятив рахунок і порцію національної виключності, односторонностічи, коли хочете, шовінізму. Не бійтеся: коли національніпотреби будуть заспокоєні, національний голод буде насичений,то нація відкине шовіністичну страву, розум візьмеперевагу над пристрастю, загальнолюдське і спільне — надтим, що спеціалізує і ділить». Коли йде мова про відродженняй консолідацію не якоїсь, а саме української нації, то нашавиключність (не будемо тут вживати слова «шовінізм») полягаєсаме в тому, що ми, один із найбільших народів Європи,найпізніше здобули свою державність, хоч фактично протягомстоліть боролися за неї, і тепер нізащо в світі не можемо поступитисяані найменшим граном своєї національної суверенності.