Літературознавство итиказ

Перша перепона — конфлікт між духовним, політичним лідеромі затопленими у мрії про матеріальні блага, зледащілими,до всього байдужими масами народу. А друга перепона —конфлікт між вірою провідника в досягнення мети і таки жйого сумнівами, нерішучістю, світоглядною невизначеністю.Українська історія останніх десятиліть відзначається самеоцими двома суперечностями, драматичними конфліктами нашогонаціонального розвитку, що сплелися в один клубок. Тугаза неволею і порив до свободи ділили загублений у пустеляхгебрейський народ так, як ділять сьогодні Україну. А хитанняй нерішучість, притаманні нашим лідерам, не гоять, атільки роз’ятрюють рану поділу. Навіть після помаранчевої революціїдеякі наші проводирі відзначаються політичною кволістю,байдужістю до біди «малого українця», розгубленістю, адеякі й національною безликістю, вони діють, начебто наляканіголосами роздвоєного сумління або приваблені закликами«демона пустині» до рабської захланності, до корупції, до потаємногой нечесного бізнесу з метою особистого збагачення.Найбільше, що дратувало радянських ідеологів у поемі«Мойсей» — це пріоритет духовного, ідеалістичного над земним,матеріальним. Єгова каже:Хто вас хлібом накормить, той вразЗ хлібом піде до гною;Та хто духа накормить у вас.Той зіллється зо мною.Ось центральна строфа і мудрість поеми, що їх варто б знати,аби збагнути, навіщо нам своя держава.Поема «Мойсей» — це не вчорашня, а наповнена сучаснимиакцентами література, ідеологічне й філософське розтлумаченнянебезпек, що ждуть націю на її, здавалось би, переможномушляху, це пересторога перед ладом, де все продається, де ідолз великим животом і низеньким лобом, Ваал, затьмарює Богалюбові до ближнього. Нам самим треба зрозуміти, що ми поривалисядо свободи й державності не з метою добути більшехліба — хоч, само собою, його не має бракувати в нашомудомі, — а з метою зберегти свою національну ідентичність,розвинути в собі дух справедливості і віри в ідеал людини ісуспільства.Можливо, «облудлива покірність» нашого народу зникатимеповолі в умовах самостійної української держави, хоч із багатьохфактів нашого незалежницького життя виникає протилежнадумка. Ми занадто довго були в рабстві і нам, мабуть,замало буде сорока років походу пекучими пісками непевності,