Літературознавство итиказ

прочитайте її, і ви побачите, що вона ніби аж зраділа від того,що ви сприйняли в тищині її болісну душу, почули до кінцямелодію мови, щоб глибше перейнятися мелодією страждання.Чи я в лузі не калина була,Чи я в лузі не червона була.Взяли мене, поламали,У пучечки пов’язали —Така доля моя.Чи я в батька не дитина була.Чи я в батька не кохана була.Взяли мене заміж далиІ світ мені зав’язали —Така доля моя.Стократ сильніше ці слова подіють з музикою, але саме томупомножиться їхня художня сила, що можуть вони діяти якзвичайний вірш. Спробуймо ж прочитати деякі вірші, видрукуванінедавно з нотами і, значить, надихані магією музики,піднесені в ранг пісні. «Лісова пісня», слова А. Навроцького:На галявині лісній,У червонім сяйві маку.На сопілці грав пісніІ побачив милу Мавку.Вона заслухалась піснею степів.І довго поруч ми стояли удвох.Та лиш я до неї ступив —Видіння раптом зникло, — ох, ох, ох.Де тепер мені шукатьТі бажані чорні брови —Чи в гірських лісах Карпат,Чи в низинах Придніпров’я?Я всі ліси пройду, степи всі пройду.Та неодмінно любу Мавку знайду,їй пісню я нову складу,Загра моя сопілка: ду-ду-ду.Ці вірші такі немічні, що до їхнього автора претензій неможе бути, але композитору, та ще й молодому, в даному разіОлександру Зуєву, треба відповідати: навіщо і як взагалі могланаписатися музика до цієї нісенітниці? А ось ще «Пісня кохання»на слова О. Марченка:Хто ніколи не кохав,Той не жив, зірок не мав.Непомітно з неба в нічСльозою впав.Де кохання, там весна.Бо воно, як вісь земна,