Літературознавство итиказ

«у нас є поезія!» — хочеться сказати після прочитання цієїкнижки. Скептицизм, який нерідко проривається в судженняхпро молоде поетичне покоління української літератури,безпідставний. Уже сьогодні відчутна присутність у нашійпоетичній культурі Л. Горлача, В. Забаштанського, ІриниЖиленко, Р. Лубківського, П. Мовчана, Б. Нечерди, В. Коржа,П. Осадчука, П. Перебийноса, П. Скунця, Л. Талалая, ГалиниТурелик. А за ними видно ш;е молодшу плеяду, до якої належатьВ. Затуливітер, В. Моруга, Світлана Йовенко, ЛюдмилаСкирда, В. Терен, В. Гей, М. Луків, Наталка Білоцерківець,Софія Майданська, М. Шевченко.Я назвав два десятки імен, та було б помилково думати, щотільки вони складають оригінальність і багатство сучасної молодоїпоезії України. На її великому небі безліч зір — однібільші, другі менші, одні заяскріли звечора, другі запалятьсясильнішим вогнем аж на досвітку, одні залишаться світити назавжди,другі непомітно згорять або впадуть, але всі вонимають свої орбіти, свої місця, і тільки всі разом творять образмерехтливих вечірніх небес.Час працює, він спресовує події, з трьох чи навіть із п’ятипоколінь робить одне, а справжнього поета перетворює з представникаоднієї генерації в представника й співця народу, зрепрезентанта одного десятиліття в репрезентанта й виразникаепохи. Тільки той поет, хто допомагає в роботі часові, хто ненастанножадає розширення своїх повноважень, хто диво своєїдуші з’єднує з дивом буття й суспільного поступу. Я пишу ціслова не як настанову молодим, а як вияв переживань, щоприйшли до мене з їхньої ясної, натхненної, єднаючої всі поколіннянашого народу будівної творчості.