Літературознавство итиказ

проконцептуальне ядро його писань, то можна легко завважити,що в західній літературі XX ст. надто часто «експлуатуються»«звірячі» образи. Трагічний Франц Кафка в оповіданні«Перетворення» дає образ людини-хробака, розчарований своїмсвітом Джон Апдайк у романі «Кентавр»: дає образ людини,дуща якої закута —хай умовно —в напівзвірячу плоть, нарешті,типово американський романіст Пітер Бенчлі в романі«Щелепи», який останні роки тримався в списках американськихбестселерів і став основою для виробництва одного знайкасовіших американських фільмів, дає образ зажерливої,велетенської акули, за яким видно абстрагований від будьякихлюдських прикмет, але все-таки виведений від людинидух вампіра.Звірство в прямому й переносному розумінні — суть і формавідчуженого сучасного мистецтва. Вертаючись до названихречей, які є лише мікроскопічною ланкою в безконечному ланцюзіподібних витворів, треба сказати, що вони, ці речі, різніза художньою якістю, але відбивають, причому дуже прямолінійно,глибоко песимістичну ідею про те, що в людині живеабо дух черв’яка, або дух покаліченої напівзвірини, або духкровожерливої потвори.Прямо протилежним і найбільш непримиренним, найполярнішимявищем щодо літератури, в якій відбито філософіюлюдської ницості, є, власне кажучи, творчість Олеся Гончара,де, находячи для себе відповідні пластичні форми, не тількипанує, а й живе як певна надідея оптимістичний і нездоланнийдух людського благородства. Цей дух не може існувати сам усобі, як відмежований від усього світу безмовністю «дух звіряти»чи «дух деревини». Він не тільки не приймає умовної некомунікабельностій відчуження, які випливають з самої сутівідчуженого мистецтва, а, навпаки, постійно шукає радості єднанняз людьми. Він усіма зблисками думки своєї прагне спілкуванняй осягає всі рівні й грані людяності через спілкування;в єдності з людським і людяним, до себе подібним феноменомзнаходить він виправдання своєму життю.«А досить, виявляється, бути потрібним бодай одній людськійдуші, щоб присутність твоя на землі вже була виправдана».В цьому відкритті, яке зробив для себе старий трудівникЯгнич з роману «Берег любові», відлунюють мислі багатьохгероїв Олеся Гончара, людей, яким довелося пролити кровсвою або й накласти головою за те, щоб наша планета була непадолом звірства й злоби, а саме берегом любові. З іншогобоку, але до цієї ж таки думки приходить Щура Ясногорська.В листі до Черниша вона пише про Брянського: «І тільки ве­