Літературознавство итиказ

Нема жодного народу, який увесь час жив би лише на своїйтериторії. Розкидані по світах євреї, українці, вірмени, поляки і т. д.приймають правила мовного співжиття з тими народами, на чиїйземлі живуть. Мова цієї землі —це їхня мова. Вони знають ішанують її. І ми нічого більш не хочемо, як тільки знання нашоїмови і пошани до неї від усіх тих, хто тут живе, а найперше відзатятого хахла, який хоче бути українським урядовцем, купатисяв добрі, а при тому не хоче знати ані слова по-українськи.І останнє — про поведінку держави. Насильницьке втягуваннялюдини чи національної меншості в орбіту своїх переконань,хоч були б вони найблагородніші, приведе до протилежногорезультату. Хрестоносці, які силоміць намагалисяобернути в християнство поганські народи, зазнали поразки йпоганьблення. Хрестоносці XX століття, які силою нав’язувалиідеологію соціальної справедливості, комуністи, зазнали краху.Нічого, крім осуду своїх кривавих діянь, в історії вони не залишать.Будьмо ж обережні й пам’ятаймо, що нас може зрадитине тільки наша слабість і нерішучість, але й наша сила.Імперія, з обіймів якої нам пощастило вирватись, трималасяпевною мірою на лицемірній теорії так званого обмеженогосуверенітету. Всі держави залежні одна від одної, отже, — говорилосякремлівськими мудрецями — повного суверенітетунема й не може бути. Тіштеся, що маєте республіку та одногодипломата у Нью-Йорку. Так, це правда, всі держави, всі народиі люди навзаєм залежні, все на світі перебуває у складномувзаємозв’язку. Але саме тому існує воля держави, волянароду, воля людини, щоб ту взаємозалежність не обернути вневолю. Союзи, які обмежують волю Творця, тобто волю націїчи особи, є шкідливими і неприйнятними.Тому найголовніше, що мав я сказати на цьому вечорі, звучитьтак: мій державний народе, не віддай нікому ані гранасвоєї суверенності, будь князем, а не смердом, будь повноправнимгосподарем своєї землі і своєї долі!