Літературознавство итиказ

чути, як реве ревучий, хотів наново оживати в славі своїй,воскрешати «вольную думу», жити в душі безкінечних поколіньукраїнського народу. Так воно й сталося.В Канаді (і не тільки серед українців) ми зустрілися з глибокимрозумінням Шевченкової спадщини, з мудрою пошаноюдо Кобзаря як до світового сучасного геніального поета.В канадських університетах ми зустрічалися з людьми українськогопоходження, з якими дискутували, обмінювались науковимизнаннями. Ми й на майбутнє бажаємо зустрічатися іпродовжувати такі спільні розмови.Відомо, що в Канаді й по всіх українських закордоннях булиі є поступові люди (не всі вони відзначені дипломами чи професорськимититулами), люди, які несуть ім’я Тараса Шевченкав чистоті й любові, без «хитрої мови», без оглядання нафінансову спроможність.До вас я звертаюся, українські канадці, українські серця нановій землі, — любіть Тараса, як любив він правду й Україну!Всі разом будьмо вірні його «Заповіту», щоб кожна людина,незалежно від національної приналежності, зустрівшись зі словомКобзаря, зраділа і відродилася в людяності, в шляхетнійсилі душі.