Літературознавство итиказ

вірша «Обніжок», відкриті С. Крижанівським, до речі, найбільшимзнавцем і гарячим пропагандистом творчості В. Чумака.Другий варіант:Блукать у полі, марить і мовчать...Таємний невир... Волошки і волошки.І радісно, і см)ггку трошки...Блукать — мовчать.Вранці — роси. Марити. Мовчати.Колос. Ш ум. Волошки. Знов волошки.Материнка. Конюшина. Смутку трошки.Вранці — роси. Марити. Мовчати.Впадає в очі, що поет замінив короткі інфінітивні формидієслова широкими, від чого вірш став музичнішим. З’явилисьроси, що контрастує з маренням і мовчанкою. Взагалі красацього твору тримається на звуковій гармонії та на внутрішній,ледве вловній драматургії, яку привносить несподівана фраза«смутку трошки». Справді, це майже музичний твір, тут відчутнийвплив імпресіонізму, але цілком можливо, що «імпресіонізм»в. Чумака був його власним поетичним баченням. Великійлюдині — а такою людиною й був В. Чумак — завждивистачить часу для реалізації свого таланту. Роздумуючи наддолею автора «Червоного заспіву», над його обтятим білогвардійськоюкулею життям, не можемо вийти з подиву: як мігсформуватися в такому, сказати б, дитячому віці письменницькийдар, основоположний слід якого помітний на всьому просторісучасної української літератури?Відповідь на це питання можуть дати критичні етюди В. Ч у ­мака, особливо невелика, але ядерна й пронизлива стаття «Р е ­волюція як джерело» та щоденник «За ґратами». Вони розкриваютьперед нами письменника-мислителя, здатного проникатив суть історії, вказують на його невтомні пошуки істиннихзасад мистецтва в розпеченій атмосфері революційного зламу.«Теорії пролетарської творчості мусимо відкинути за їх необґрунтованістюна фактах, за браком в них загальновихіднихджерел. Йдемо до фактів. З них виходимо». Так розмишлявпоет, і розмишляв правильно. Не з теорії, а з практики, з «кодексужиття» він виводив мистецькі правила й творчі принципи.В. Чумак аналізував мистецтво як «молекулу соціальноекономічногоорганізму», чутливу до бурхливих реформаторськихпроцесів, найвищим виявом яких є революція.Невідомо, чи його «червоні визволителі» не обернулися б уйого поневолювачів за такі антипролетарські настанови. Ненаситнажадібність до знання, постійна інтелектуальна напруга,