Літературознавство итиказ

Мене називали поетом любові і ненависті і, мабуть, я такимбув. Але мої критики не зауважили, як змінювався напряммого мислення, і досі тримаються застарілого визначення. Тимчасом я дійшов переконання, що тільки любов є будуючим,творчим, висхідним мотивом життя, рушієм доброти й бальзамомздоров’я нації і людини. А ненависть ослаблює, розриваєзагоєні рани, поглиблює кривди і засліплює навіть геніальніочі.У «Двох кольорах» я поєднав любов із журбою, а не з ненавистю.Можливо, тому ця пісня має пошану і не лише в Україні.Ми, українці, повинні придивитися до себе і збагнути, щонаша боротьба за волю надихалася насамперед любов’ю досправедливості, а не просто й тільки ненавистю до гнобителя.Державний час, в який ми входимо, вимагає консолідації народу,терпимості й навіть пошани до свого опонента, бо женергією взаєморозуміння між людьми однієї мови і однієїВітчизни може бути тільки почуття любові, почуття злагоди, ане ворожнечі.Треба нам усвідомити, що ми є кількісно великий, а якіснорозмаїтий, незбагненний і безмежний народ.Колись мені видавалося, що все найкраще в Україні зібранов своєму краї, в Стопчатові, в традиціях, мові, звичаях рідногосела. Але ж це не так. Було б несусвітенним безглуздям нав’язуватиСлобожанщині, Волині, Донеччині або Полтавщинітрадиції, діалект, звичаї якогось одного нашого регіону. Якщорізноманітність нашого етносу й фольклору може об’єднуватий збагачувати нас як націю, то чому не могли б ми знаходитиспільну лінію для різної політичної поведінки, незважаючи навідмінності поглядів щодо будівництва нашої держави?Ця спільна лінія вимагає лише одного —як це ми бачимо внаших мудрих сусідів-поляків — пошанування національноїгідності й державної незалежності. Ліві сили в Польщі, сформованіз колишніх комуністів, на чолі з Олександром Кваснєвськимпривели свою державу до членства в НАТО і на порігЄвропейського Союзу. Вони зробили для свого народу те, прощо мріяла так звана «правиця». Але в Польщі кожен політик— лівий чи правий, центрист чи навіть без визначеногомісця — кожен є насамперед патріотом свого народу.Наша трагедія в тому, що наші ліві не мають національногохребта, що вони хотіли б затягнути Україну туди ж, де вонабула, а наші праві сили здатні хіба що на міжусобиці, чвари,розколи і т. д. А це свідчить, що нами керує не мудрість ілюбов до Батьківщини, а пиха й ненависть, таке собі, скажімо,