Літературознавство итиказ

Розжени свої буйнії хвилі,Затопи сю нещасну країну!«Негода»Так страшно молилася поетеса до розбурханого моря, так черезїї розпучливу ненависть до гнобителів і рвачів просявала істинналюбов до різноликої й різномовної народної душі Криму.Поетеса добре знала романтичні твори юного Пушкіна проБахчисарай, героїнями яких були бранки татарського вельможіполька Марія й грузинка Зарема, знала сонети Міцкевича, вкотрих, овіяна серпанками романтизму, постає тінь полонянки,красуні Потоцької. Але реалістичний, глибоко критичний підхідЛесі Українки до життя й до історії диктує їй рядки суворі,сповнені делікатної щодо великих поетів полемічності, котрудозволити собі могла людина, впевнена в своїй творчій силі.Зрештою, це була відповідь критичного реалізму романтизмові;З чужого краю тут співці бувалиІ тіні бранки любої шукали, —Витає ж тута інша тінь, кривава;Ні, тута не лежить краса гарема,Марія смутна чи палка Зарема, —Тут спочива бахчисарайська слава!«Бахчисарайська гробниця»Тепер майже забутий, але сто років тому гучний поет СеменНадсон, оспіваний Лесею Українкою в «Кримських спогадах»не випадково. Йому було 25 літ, коли він помер (1887), і йогоялтинська оселя стала на деякий час місцем літературного паломництва.«Смутний співець», «безталанний поет» був на початкахсвоєї творчості продовжувачем некрасовських традиційв російській поезії, і це пе могло не заімпонувати Лесиній натурі.Взагалі разом з кримською темою в творчий набуток ЛесіУкраїнки ввійшли певні мотиви та інтонації з російської поезії,як, наприклад, лермонтовський образ чи навіть рядок увірші «Спогад з Євпаторії»;Море стелеться чорним, важким оксамитом.Небо чорне і хмарне тяжіє вгорі,тільки де-не-де,мов передсмертним останнім привітом,промовляє зоря до зорі.у циклі віршів «Кримські відгуки», що має вже всі характерніознаки зрілого поетичного слова Лесі Українки, бачимо,як свободолюбна й нескоренна душа ліричної героїні зливаєтьсяз кримською природою, як пильно шукає вона глибинної