Літературознавство итиказ

КРИМ у ТВОРЧОСТІ ЛЕСІ УКРАЇНКИКарта місцевостей, де перебувала Леся Українка, широчезна.Вивчити й відчути географічний вузол, який своєрідно відбиваєпереплетіння тривог, мук і натхнень геніальної поетеси, мігби лише дослідник, що йому пощастило пройти стежками Колодяжногой путівцями Зеленого Гаю, вулицями Києва, Львова,Гадяча, Полтави, Одеси, Чернівців, Мінська, Тбілісі, Батумі,Сочі, Кутаїсі, Берліна, Берна, Відня, Сан-Ремо, єгипетськогомістечка Гелуапа (нині — Хельван), доріжками села Владаїпід Софією, села Творок під Варшавою, села Шабо під Білгородом-Дністровським,плаями Буркута і Довгоноля (Кімполунгу),тропами Телаві над Алазанню.На магістралі життя й творчості Лесі Українки розташованітакож кримські міста Ялта, Євпаторія, Балаклава. Та не тількивони. Весь Крим був для неї дорогою, в своїй красі і в своємугорі зрозумілою, «прекрасною» і «нещасливою» стороною, депоетеса шукала й знаходила цілюще підсоння на свою недугу,але не могла знайти ліків на свій громадянський біль. Там невтишався він, а ще більше загострювався, бо до нього долучалисястраждання батоженої кримської землі з її кривавою історієюта безрадісною царськорежимною дійсністю. Живучи надморем, переважно «зовсім сама посеред караїмів, татар та різнихінших «язицей», Леся Українка виховувала й гартувала в собіпатріотичний дух, утверджувала не тільки національною, але йзагальнолюдською правотою свій пророцький поетичний дар.Захворівши в десятилітньому віці на туберкульоз кісток,Леся Українка вела запеклу боротьбу за життя, силою волі йнерідко силами оздоровчого кримського клімату стримуваланаступ хвороби. «Я не думаю, що я тут вилічусь, — коли б себуло можливе при помочі тільки Криму, то се вже досі случилосьби, але я певна, що я тут наберусь сил...» — писала воназ Ялти до батька ЗО червня 1897 року. Певна річ, не тількинабиратися сили приїжджала вона в Таврію, але й працювати,віддавати ту силу тут же й навіки своєму слову. Отже, Кримлікував і виснажував, пестив і мучив, заколисував і будив їїзболену душу.В житті Лесі Українки було три таврійські періоди. Перший—два літа (липень —серпень 1890-го і червень —липень1891 року). Цикл віршів «Кримські спогади» і поема «Місячналегенда» —творчий наслідок цього важкого часу, коли не тіль­