Літературознавство итиказ

покревності з духом «дикого, химерного» моря, з горами, якігорять, ніби жалем її власне серце, «багрянцем кривавим». Уверховинній, наскельній квітці, котру «вченії люди зовутьSaxifraga», поетеса прагне знайти відображення суті подвижницькогожиття слабкої плоттю, але духовно міцної людини.Та квітка тендітним кільчиком пробиває каміння («годитьсяназвати її — ломикамінь») і виявляється сильнішою від «могутніхдубів» і «тернів непокірних».Вірш про ломикамінь («Уривки з листа») — блискучий автопортретЛесі Українки, один з найкращих творів світовоїпейзажної лірики — цікавий також своєю формою, що нагадуєводночас українську думу і гекзаметр. Такою ж вільною й розлогоюструктурою відзначається й інший твір циклу — «Весназимова».Леся Українка висловлює за допомогою миттєвих пейзажнихвражень свої настрої й думки, причому подає й такі малюнки,котрі не треба обов’язково читати як певну метафору, бо вонипри кожному новому погляді на них є лише картинами природи,але —о диво! —світять кожного разу новим змістом. Умінняпередати словами мінливу рухливість моря, його вічний неспокій,гнів, що переходить у лагідність, ласку, що стає бурею,— це мало кому з поетів доступне вміння Леся Українкадемонструє як найпростішу явипу своєї думки, свого письма.Вдивлятися в природу й переживати її «людські» боління —одна з головних здатностей мистецького таланту. Леся Українкавміє примічати дивні переміни в кримській природі, нрощо свідчить, наприклад, наступна фраза з її листа: «Тут наосінь гори починають зеленіти, бо сонце вже не так їх випалює».Подібні спостереження не залишалися тільки в листах.Зимуючи в Ялті 1898 року, Леся Українка не раз підходила дозасніжених кипарисів, які нагадують мармурові колони старогрецькихсвятинь. «Мені доводилось бачити початок сніговоїбурі на морі, — писала вона тоді ж до матері, — се була такаграндіозна картина хаосу, що я, невне, ніколи її не забуду».Справді, з цією картиною зустрінемося в драматичній сцені«Іфігенія в Тавріді», включеній до «Кримських відгуків».Як зашуміли смутні кипариси.Осінній вітер... хутко вже й зимовийПо сій діброві звіром зареве.Закрутиться на морі сніговиця,І море з небом зіллється в хаос...Лесина «Іфігенія в Тавріді» базується на тому ж міфі, що йоднойменна трагедія Евріпіда, але й міф, і його давньогрецькадраматизація зовсім переосмислені поетесою.