Літературознавство итиказ

фактами й мотивами, які обєднують українську та європейськухудожню писемність. Вони їх висвітлюють як споріднені, однадо одної приналежні, навіть одна від одної залежні літературністихії. Якби ми схотіли якнайкраще презентувати українськулітературу XX ст. західному читачеві, то мусіли б задля цьогоперекласти європейськими мовами статті С. Гординського. Більшістьїх написано в Америці для українських журналів і часописів,але з відчуттям, що їх повинні прочитати іноземці, і,читаючи, збагнути, що Україна — це Європа.Гортаючи книжку «На зламі епох», відчуваємо, що мова йдене про дві епохи, а про ціле українське тисячоліття як процілісну історію народу, який перемагав одну за одною епохипоневолення, змагання якого за свою державність було найгострішимі найкривавішим у XX ст. Час життя С. Гординського— це час постання, зіткнення й загибелі двох антилюдських— комуністичного і фашистського — диктаторських режимів,які, крім усього іншого, мали спільну ціль — знищитиУкраїну як націю. Свою надію на визволення України С. Гординськийпокладав на духовну спорідненість її великих і начебтовідрубних одна від одної етнографічних частин, на єдністьодірваних од неї агресивними сусідами регіонів та областей.До такої єдності під знаменами Києва закликав зухвалихта амбітних князів автор «Слова». Будучи галичанином з чіткиминаціоналістичними поглядами С. Гординський ніколи нехизувався Львовом як українським П’ємонтом, нібито зосередженнямусього для українства рятівничого духу. Своїми устремліннямиС. Гординський нагадує того княжого дружинника,що, як це намагаються довести деякі дослідники «Слова»,міг бути з галицького роду, але вважав Київ — серцем руської(української) держави і співав славу київському князеві. Це —наука нинішнім «білим хорватам» зі Львова і вождям регіональноївеличі східних та південних районів України. Помаранчевареволюція, крім усього іншого, була підтвердженнямпоглядів на Україну С. Гординського, цього видатного львов’янинай мудрого українця.Нема ані одного видатного письменника 20-х і 30-х років зрадянської України, якому С. Гординський не присвятив бистатті, аналізуючи його досягнення під впливом українськоїреволюції 1917—1922 рр. та упадок під натиском комуністичногодиктату. Звичайно, в центрі його уваги передовсім неокласики,а також письменники, знані тепер під страшною назвою«Розстріляного відродження». Спільна ідейна площина, дезійшлися Хвильовий і Зеров, найбільше хвилює С. Гординського,він відкриває її значення для наших днів. Отже, не