Літературознавство итиказ

наново прочитані й закарбовані в слові мотиви життя й мучеництваМаркіяна Шашкевича й Тараса Шевченка. Впевненоназиваємо «Камертон Шашкевича» і «Шевченкові автопортрети»— історичними поемами, де відтворено характер епох, колина печальній відстані від мазепинської доби почала формуватисяшевченківська нація як народ, що «сам собі вдивляєтьсяв вічі», оглядаючи автопортрети Кобзаря.В «Автопортретах Шевченка» (які чудові можливості даєточний задум, точка зору, куди дістатися може тільки працюючийі витончений розум!) маємо одну з найкращих сучаснихвізій дивини Кобзаревого життя. Неможливо одразу обійтипоглядом усе багатство нових барв і ліній, які побачив Лубківськийв автопортретах генія.В історичних поемах (і не тільки там) Р. Лубківський зблискуєвмінням умонтувати в поетичну мову елементи прози чинавіть терміни з наукових досліджень. Йому не тяжко завдякитому вмінню поєднувати майже не поєднувані речі і творитиобраз нашого часу. Ось він пише про «праліс», який римуєтьсязі словом «аналіз», саме цим словом насвітлює дику натуруспоживацько-рабської частини нашого суспільства.Глухо. Мертво. Спекота.Тирса. Глина. І шутер.Телевізор болота,Дятла стихлий комп’ютер.«Сосни, сосии стіною...»Р. Лубківського можна назвати літописцем нашої доби.Ми — доба, а її подоба —Це Чорнобиль. Ми в ньому винні.Але ми — і остання спробаВрятувати людське в людині.«Так недавно — часи рутинні...»А людське, за наукою автора «Громового дерева», — це те,що народжується з любов’ю до свого роду і народу, до рідноїмови, яка бринить, мов свічадо космосу, де відображений всесвітлюдського духу, людське — це пізнавання життя, яке непідвладнесмерті, якщо воно віддане ідеалові нації та свободи,стихіям боротьби за правду й справедливість.24.VI.2006Конча-Озерна