Літературознавство итиказ

Клименко вже з самої вдачі є природопоклонником, але йоговроджений дар любити і розуміти природу був, без сумніву,одшліфований тоді, коли поетові ще в дитячі літа довелосястати главою сімейства; покинути книжку і взятися за чепіги,за ручку жорен, за граблі чи за кісся. Він був найстаршим усім’ї, і це покладало на нього невсипущі клопоти і турботи зашестірко менших — чотирьох братів і двох сестер.В одному з віршів Клименко розповідає, як утаював од хвороїматері похоронну батька, принесену поштарем десь уженаприкінці війни. Голос вдовиної хати почув поет ще хлопчикомі побачив, що ця хата «вся в сльозах, як небо у зірках».Потім Клименко буде раз у раз повертатися до виписуванняобразу матері, згорьованої вдови, многостраждальної і героїчноїжінки. Здається, ніколи не перестане він цього чинити, бонавряд чи може митець свої найболючіші і найрідніші спогаданнявисловити до кінця. В 1947 році мати Михайла Клименкапомирає. Тепер йому вже не під силу доглянути меншихдітей. Ними заопікувалася влада, яка й самому Михайлові допомагаєвийти з холодної і темної ночі сирітства. Клименкозакінчує сільськогосподарський технікум у Крошні і працюєсадоводом у рідному селі. В садах Левкова була задумана інаписана перша збірка «Сині очі весни» (1956). Потім (1957—1959) Клименко навчається в Москві на Вищих літературнихкурсах. Виходять книжки; «Далі голубині» (1959), «Людям радію»(1962), «Зажнив’я» (1966). Недавно Клименко підготувавдо друку нову книжку — «Розвидень серця». Багато енергіївіддає він журналістиці. Його душа не затруєна песимізмом,хоч його страждань і гіркоти вистачило б для цілої плеядилітературних плаксіїв і зітхальників. Неприязнь своєї долі вінперетворив у доброту своєї душі, а брутальність, якою життяобкидало його юнацькі літа, він обернув на ніжність і життєрадісністьсвоєї поезії. Достоту так, як сказано в його віршіпро зиму;Ніби тільки снилось щось химерне.Не лихе й не дике — все ж чуже...Той щасливий,, що і сніг обернев зелен цвіт і в серці збереже.« я не знав зими»Михайло Клименко не декларує відкрито своїх поетичнихзавдань. Звичайно, в його розмаїтій творчості найдуться зразкидекларативного і навіть публіцистичного вірша, але йоголітературна програма відбита в них слабо. Вона — передовсіму його пейзажах. Говоримо про літературну програму, яка в