Літературознавство итиказ

ся як закономірне й природне розширення основоположноїідеї «Прапороносців». Говориться, і не безпідставно, що в мирнідні важче нести знамено. Сучасна світова література знаєчимало прикладів того, коли письменник, захоплено змалювавшивоєнні діяння своїх героїв, намагався малювати їх таксамо на тлі мирної буденщини, але зазнавав краху. Люди йогобули добрими солдатами, але недолугими громадянами. Щоправда,для декого це не був крах, а свідоме застосування втворчій практиці певного погляду, за яким героями можна бутилише в обставинах смертельної небезпеки. Наприклад,Бранко Чопич у романі «Восьмий наступ» показує, як несхитніюгославські партизани, що витримали сім ударів гітлерівськихдивізій, ламаються під час восьмого наступу — наступусірих повоєнних буднів, під ударами «воїнства» липких міщані бюрократів.Олесь Гончар не може «дозволити» своїм воїнам перетворитисяв легкодухих курортників і кар’єристів. Не може, тому щойого люди — вихованці не армійської, а духовної дисципліни.Ніхто не сумнівається в тому, що романи Олеся Гончара —це реалістичні картини, де все підпорядковане гармонії реалістичногоопису, виведено незвичайні характери, схоплено драматичнунесподіваність і непримиренність конфліктних сил,збережено вірність історичним подіям і деталям, проведеночіткі портретні лінії й т. ін., та разом з тим під покровом гончарівськогореалізму тече глибинне, таємниче, ніби навіть нереальне,але високоякісне життя. Цю нереальність чи надреальністьдеякі критики називають романтикою, хоч, як меніздається, їм треба було б уважніше поставитися до слів самогоавтора «Прапороносців»: «Дуже я остерігаюсь цього слова —романтика; цей термін здається мені не зовсім науково точним,в нього часто вкладають різний зміст... Я кожного разу підкреслюю,що визнаю лише ту романтику, яка природно виростаєз реалізму, на реалістичному ґрунті і є, очевидно, найбурхливішимвиразом, художнім синтезом того високого, що є вжитті». Перед нами своєрідне визначення не так романтики,як поезії («найбурхливіший вираз, художній синтез того високого,що є в житті»), а тому вищезгадана надреальність є конденсованоюхудожньою дійсністю, яку покликана творити поезія.Гончарівський реалізм — це реалізм поетичний.Так само, як за допомогою космічних апаратів ми поглибилисвої знання про Землю, краще зуміли пізнати закони рухувітрів і циклонів, уміємо навіть проводити геологічну розвідкуз неба, так само за допомогою поетичного реалізму можна