Літературознавство итиказ

Помилково думати, що заборонювана в СРСР Франкова нищівнакритика марксизму вже не на часі, — мовляв, комуністичнийсвіт розпався, а теорія й практика його побудови зазналакраху. Історія знає немало прикладів, коли найреакційнішітеорії відроджуються і в нових історичних обставинах починаютьжити новим життям.Навпаки, Франкова оцінка марксистської теорії має статиоднією з найважливіших засад української державотворчостісаме тому, що наша політична незалежність постала на руїнахкомуністичного режиму. Є люди, які на тих руїнах готові збиратицеглу й громадити будівельний матеріал для відтвореннязаваленого дому. До того ж не тільки ми, а й інші народи, щозвільнилися від комуністичного ярма, зіткнулися в процесі будівництвадемократичних національних держав з проблемоюрозшарування суспільства, з явищами «дикого» капіталізму,коли нечисленна верства олігархів уже не задовольняється«прихватизованими» капіталами та багатствами, а прагне привласнитисобі ще й політичну владу. Від диктатури до диктатури— недалека дорога.Українська Помаранчева революція, крім усього іншого, буласпробою зупинити рух до влади національно безликих колишніхрабів імперії, а тепер могутніх — імператорів бізнесу,котрі державну владу розглядали й розглядають як частинусвого підприємництва і свого верховенства в країні. Ту державнувладу їм конче потрібно купити або очолити. Пореволюційніподії засвідчили, що відокремлення бізнесу від влади,як це було обіцяно на Майдані Незалежності, не сталося. Навпаки,українські олігархи нині якнайповніше увійшли до законодавчоївлади. Якщо раніше їм треба було шукати лобістівсеред депутатів Верховної Ради, платити їм за послуги, то тепервони самі дбатимуть про свої прибуткові інтереси у парламентій за його межами.У ситуації, коли наростає соціальний протест проти групиродин, які сконцентрували у своїх руках понад дев’яносто відсотківколишньої державної власності на засоби виробництва,коли росте безробіття й зубожіння народних мас, важливозбагнути, що повернення до марксизму як до начебто рятівноїсоціальної релігії означало б для України повернення на дорогудо національної смерті, яку радісним жестом показував намвождь пролетарської перебудови світу.Нам треба вдивитися в образ народної держави, де існуєспільна власність на всі національні багатства і засоби вироб-