Літературознавство итиказ

Читаючи «Тронку», ніби піднімаєшся з поверху на поверхвисокого дому. Спочатку бачиш селище і людей у ньому, звичайнихлюдей, зайнятих звичайною роботою. Потім бачишстеп і море, ідеш вище і вище, але — дивна річ — меншаютьхати і тополі, а люди ростуть. Вони стоять поруч з тобою,височіючи над твоїм обрієм. Ти бачиш цілі краї, міста і космодроми,гори і рівнини, а небо над усім цим тримають жителі«Тронки». Тільки один чоловічок залишився маленьким. Це —карлик Яцуба. Він вовтузиться біля ніг велетнів, «смотре» наних, сердиться за їхній зріст і намагається будь-кого вкуситиза литку своїми гнилими зубами. Панорама світу перед тобою.Здивований, сходиш униз. Вітаєшся з Горпищенками, Дорошенками,Мамайчуками, подивляючи їх за чародійність, чистотупочуттів і силу. Тільки обходиш розтоптаного пігмеяЯцубу, гидуючи його рукою, яка з причілків колгоспних осельзриває антени. Образ майора Яцуби, без сумніву, велика творчаудача Олеся Гончара. Не знати, що дужче вражає в цьомуобразі — точність портретного рисунка чи іронічний спокій, зяким автор розкриває його внутрішній світ ортодокса і міщанина.Так чи інакше, його прізвище або улюблене слівце «мілєйший»стане типізуючим, прилипаючи, як смола, до темнихлицарів різноманітного гатунку — від завзятих демагогів дослужак і сімейних тиранів.Одначе значущість «Тронки» тільки наполовину лежить утій нещадній правдивості, з якою Гончар ставить і розв’язуєпроблему взаємовідносин Яцуби й молодшого покоління своїхгероїв. При цьому варто наголосити, що крах Яцуби на політичнійплощині показано сильніше, ніж кінець подібних героїву інших творах. Пристосуванець і плазун, він сподівається назабудькуватість історії; командуючи в своїй родині, він щемріє віддавати накази в селищі, районі, області. Але удар, завданиййому власною дочкою, знищує дотла його силу, що калічила,спотворювала душі. Він викинутий з життя країни, бовикинутий з життя власної сім’ї. Взаємини з ним —це взаєминисучасного з минулим.Роман вражає масштабністю інших відносин, відносин сучасногодо майбутнього, де головну роль грає відповідальністьгероїв «Тронки» за долю всієї планети.«Тронка» посідає особливе місце, сказати б можна, віховемісце в сучасній українській літературі, як річ оригінальна, новаторськане тільки за своїм змістом.Прагнення нашої прози до стилістичної новизни, п невдоволенняповільним темпом розповіді, її спроби вчитися в поезіїне безбарвної епітетації, а емоційного переконування, її