Літературознавство итиказ

Свої завдання поет виконує інколи так, що не досвідчене впоетичних справах око ладне прийняти силувані вправи за легкиіітруд натхнення. Наприклад, сонет «І». Всі рядки його починаютьсяі закінчуються звуком «і». Зроблено це майстерно.Але, як тільки звукова таємниця вірша стане відома читачеві,він уже не зуміє прочитати цей твір, як читають поезію, тобтоне зможе зворушитися почуттям поета, пройнятися його настроємі думкою. Читач —навіть найдоброзичливіший —обов’язковоспіткнеться на якому-небудь «і» й мимоволі ще раз переконається,що він таки «має в руках» секрет поетичної форми. Маладитина проколює м’яч, щоб дізнатися, «що там усередині», а потімвикидає геть, як непотріб, його охлялу гуму. Читач трохи схожийна дитину. Він завжди дивується тужавістю думки поета. Пізнанийсекрет форми —це та дірка, якою втікає зміст із поезії...Найчастіше зраджувала Антонича сонетна форма. Не тому,що він упоратись з нею не міг, а тому, що за неї він брався знадзавданням, добираючи спеціально щонайрідкісніших рим.Деякі з тридцяти сонетів — цієї основи першотвору Антонича—нагадують будівлі з величезних камінних брил. Ні зовнішньоїграції, ні чарівної світлості, ні холодної функціональності немав цих спорудах. Вони лише одним викликають подив: за допомогоюякої техніки тяжеленні й неоковирні блоки були піднятій вмоцовані в стіни. Здається, що на заздалегідь виписаних зісловників римах видно плями авторського поту, зроненого в часдопасування змісту до звукових рамок сз^ворого сонетного канону.Щоб дізнатися, як робленість форми спричиняє робленістьзмісту, прочитаємо уважно сонет «Божевільна риба»:Дзюрить, дзичить, дзюрчить, дзирчить вода,мелод’ї ф а є на каміння флейті,а в білих пін хвилястогривім реіідіриб щічки розцвітають з глибу дна.Над плесо вискочила з них одна,та, сонця колесом побита в леті,упала вниз. Відтоді є в хвиль меті’самітна та німа, хоч молода.Поете! Чорний шлях твій, чорна скиба,не заспокоїть сірини багонцечужа ржа біржі, гниль коржава гриба.І мрій снуєш срібнясте волоконце,і вверх глядиш, мов навіжена риба,яка побачила хоч раз вже сонце.Від мето — гамір, шум. (Прим. Антонича).