Літературознавство итиказ

антеївська думка про те, що силу людині дає зв’язок її з рідноюземлею.Ще в книжці «Відлуння» Б. Олійник розвивав цю тему вблискучому творі «Стою на землі». Людина має стояти на своїйземлі, як гора, якщо хоче бути міцною і далеко бачити. Всеначе правильно, але гора доволі важко асоціюється з образомлюдини, яка стоїть. Зрештою, непорушність гори суперечитьне тільки поетичній пластиці, а й головній мислі цього твору,в якому поет прагне показати людину, яка своєю духовноюосновою ширша за будь-яку географічну державу чи національнутериторію.Не вдався Б. Олійникові вірш «Це мою хату вже замітаєхолодний вітер». Сумний вірш, де явно виступає малишківський«Серпень душі», але в печальній поезії прекрасне те, щовона дає проголошуватися мотивам радості наперекір смуткові,а тут перед нами стопроцентна журба, слабко вмотивованавідчуттям проминальності всього сущого, і саме цією невмотивованістювірш розслаблений.Одначе недоліки цієї книжки мають очевидь частковий характер.Публіцистичний, злободенно-пекучий, народно-філософськийгромадянський дух збірки Б. Олійника перекриваєвраження від поспішно написаних декількох віршів і рядків.Ця книжка свідчить про зростання таланту Б. Олійника, авторитетякого несхитно утверджений вже його ранніми книжками.