Літературознавство итиказ

й д е пора великих переселеньНа траві, на квітці, на стеблі.Там, де літо випалило зелень,Відкривається нам суть землі.Так пише поет у вірші «Відпливати в осінь», намагаючисьзбагнути споконвічну й неоднозначну суть землі, але найближчедо розуміння цієї складної категорії доходить тоді, колизмальовує кохання, як літо, що поступово, несміло, але неухильновідкриває сенс людського минущого, але й завдякикоханню безсмертного життя.Найважливіше, що належить сказати й знати про поезію РоманаЛубківського, це її не обірвана, а, навпаки, зміцнена визвольнимиподіями в житті українського народу наприкінці XX ст.висхідна лінія на мобілізацію слова, в якому закодована духовністьУкраїни.З нашої національної, затьмареної неволею пам’яті поет видобуваєбезліч фактів, які під його пером обертаються в суцільнупанораму метафор, в яких віками жила і тепер живеУкраїна. З наших покревностей і зв’язків з народами південноїі західної Слов’янщини, з найближчими і долею найподібнішимидо нас білорусами постає багатюща Україніана поета і перекладача.Вона показує притомність українців та їхньої праціу формуванні цивілізації слов’янської Європи, чи, коли хочете,європейської Слов’янщини, що для неї Україна була (і сьогодніє) захистом проти морозяних вітрів східного, шовіністичноговарварства.Свою слов’янську Україніану Лубківський будує, ніби справжнюфортецю. Насамперед йому йдеться про те, щоб українськийчитач, наша літературна громадськість і освітня системапізнали слов’янський поетичний світ. Він видає чи не перші вУкраїні авторські перекладні антології: «С лов’янське небо»(1972) і «С лов’янська ліра» (1984). Ці книжки, про які слідписати окремі дослідження, дали нам можливість пізнати феноменирізних, але й подібних слов’янських поетичних культур,подивитися не здалеку, а дуже близько підійти до хвильвеликого океану поезії, вивчити його неповторну у кожномуокремому випадку національну неподоланність і натуру.Роман Лубківський здобув собі законне місце у гроні найзнаменитішихукраїнських майстрів перекладу. Він переклавсотні творів, різних за стилем і формою речей, серед яких цілізбірники поезій Десанки Максимович, Лацо Новомеського,Франце Прешерна, Янки Купали. Зовсім недавно звершивтворчий подвиг — відтворив українською мовою драму Юліуша