Літературознавство итиказ

— Це так вам тут здається. Я виріс на Донбасі. Я навчавсяв техучилищі. Я працював у Харкові на заводі. Я служив уморфлоті. Де я мав навчитись української мови?— Ти ж знав і знаєш її із Шилівки, — сказав старший брат.— Знаю, але не настільки, щоб нею писати.— А російську ти знаєш іще менше, — скипів Григорій. —Ти не знаєш ні української, ні російської мови. З ледарства незнаєш рідної мови!..— Можу довести, що знаю російську, а як захочу, знатиму йукраїнську.— Ти ба, як захочу! Хвалько! А чому не захочуєш?Молодший Тютюнник зблід. Він дивився на брата чорнимиблискавками своїх гордих очей. Григорій усміхнувся.— Даруй мені. Я погарячився. От давай при Дмитрові позмагаємось,хто краще знає «свою» мову. Напишемо протягомнаступного засідання до перерви хто скільки зможе: я —українськихсинонімів до слова «ходити», а ти — російських!Давай!Ця педагогічна витівка досвідченого вчителя, яким був Тютюнник-старший,була спрямована на те, щоб якось перевестина жарти серйозну й безвихідну, болісну суперечку із молодшимбратом.Ми повернулися в зал. Пленум ішов собі далі. ВиступавЯрослав Чиж, знаменитий свинар. Він учив літераторів, яктреба любити свою працю, а тим часом брати заповнювалисвої блокноти словами, пригадуючи «словникові холодини»,впадаючи в шалену творчість неологізмів. Я донині пам’ятаюдеякі слова, які написав Тютюнник-старший. Він писав і сміявся:«Прибарилитись» (прикотитися бочкою), «пішодралити»,«швендяти» і т. д.В час перерви ми знову зійшлися у вестибюлі. Понад чотиристаслів, які можна вжити в художньому тексті у значенні«ходити», «іти», «рухатись» написав старший брат. Молодшийнаписав шістдесят. Він знав наперед, що програє змагання, алейого цікавили слова, які напише брат. Він узяв братів блокнот,почав читати і засвітився добротою. Мабуть, при кожному словізгадувались йому шилівські дядьки, які котяться, кульгають,лазять, шурують, пішакують і т. д., і т. д. тільки не ходять. Вінподумав і сказав:— А все ж українською мовою писати не буду. Українськіписьменники не пишуть, а змальовують.— Неправда. Прочитайте Стефаника або Тесленка!— Я — про сучасних.— Тоді прочитайте свого брата.