Літературознавство итиказ

ВЛАСНЕ ОБЛИЧЧЯІ ВЛАСНИЙ ДУХМені здається, що підосновою поезії Романа Лубківського ємузична схвильованість, яка переповнює душу й шукає длясвого вияву форм лагідних, закінчених, співрозмірних. Це нета музичність, яка реалізується в ритмі чи в будові банальних,інколи придатних для співу строф, а та, що створює настрійфілософського сприйняття світу, та музичність, яка виринає впам’яті враженнями від пережитого, мучить свідомість тугоюза минулим, будить пожадання відкривати таїну майбутнього.Певна річ, ця особлива внутрішня прикметність органічно поєднаназ індивідуальною культурою слова, яка в творах Л убківськоговиступає настільки впевнено й невимушено, що їїможна вважати загальним взірцем та одним з найдорожчихосягнень всієї сучасної української поезії.Важко сказати, що первинне, а що вторинне в цьому сплавімузики й мови, але ж правда те, що, не вголос читаючи поезіюЛубківського, ми чуємо її слухом тієї тиші, що стоїть у душі,і при цьому прагнемо матеріалізувати в живому голосі її ідеальнезвучання.У поезії Лубківського нема ні епатуючих, ні підкреслено модерністськихелементів. А проте вона сучасна. В ній живе думаючаі стражденна людина, перейнята глибинними, для багатьохуже й забутими боліннями рідної землі, рідної історії.Дивовижна поєднаність ліричного героя (тут краще було бсказати ліричного мислителя) творів Лубківського з українськоюкультурою на всіх етапах її розвитку показує, щосправжній поет є сином не лише свого, а й чужого часу, щовін повинен діяти на різних темпоральних площинах, якщопрагне будувати будущину для свого народу.Мене захоплює майже все, що виходить з-під пера Лубківського,але шанобливий подив викликали написані ним за останніроки цикли «Сонце «Слова», «Автопортрети Шевченка»та «Камертон Шашкевича». Тут Роман Мар’янович, безперечно,— вже класик. Ці речі залишаться назавжди в українськомуписьменстві. Та, аналізуючи їх, було б необачно зводити все довиходу з минулого на сучасність, на актуальність, на злободенність.Хоч, зрозуміло, поет постійно шукає контакту «Слова»,Шевченкового образу, Шашкевичевого духу з нинішнімипроблемами. Але цей контакт здебільшого філософський, він