Літературознавство итиказ

знеохота, як лиш він доходив до необхідності повторювати аксіоми.Не пропустив Максим Тадейович мовчанкою і дивну фразуАндрія Малишка: «Сонети куці — нікчому»*, хоч як він любиві шанував свого молодшого літературного побратима.Як легко й просто це, мій дорогий Андрію,Враз розчерком пера — з історії зместиПетрарки, Пушкіна, Міцкевича листиУ вічність, ковану в залізні ритми мрію.Та, може, вислів Ваш я кепсько розумію,Хотіли читачам ви, певне, повісти,Щ о в дні осягнення вселюдської метиДаремно на сонет нам покладать надію.Не згоден я із цим! Сувора простота.Щ о слова зайвого в свої рядки не прийме.Струнка гармонія, що з думки вироста.Не псевдокласика, а класика, і їй миПовинні вдячні буть. Н е іграшка пустаТа форма, що віки розкрили їй обійми.Але не тільки цим сонетом боронить Рильський «ковану взалізні ритми мрію». Всією практикою свого сонетописання,фактом творчості своєї він доводить те, що не здатна доказатижодна теорія чи полеміка навколо сонета, а саме: сонет живе ідіє, мислить і відчуває по-сучасному, являючи багатство, гнучкістьі потугу української мови.Щ о таке класичний сонет? Замість визначення — приклад зРильського.Зелені тіні по душі майнули —М ’якого моху свіжо-чистий тон.Безжурності глибокої затон,Одбите у прийдешньому минуле.Блаженні будьте, уші, що почулиСвятого щастя золотий закон!Воно — в вінку із винофадних гронМ ене в брудній таверні не минуло.Прийш ло — засяло... Легковійний дарБезмежності і вільного зітханняСеред померклих життьових примар.Олександр Білецький вважав, що це була «випадкова» фраза в Малишка. Цесправді так, адже згодом Андрій Малишко сам написав цикл сонетів.