Літературознавство итиказ

життя їхнього незнищенного духу. Портрети духовної сили йкраси захоплюють поета, і він їх малює трагедійно-оптимістичнимифарбами, створюючи галерею людинолюбів, одержимихвидивом справедливої і радісної будучини, готових будь-якоїмиті віддати за своє переконання своє життя.Колись Б. Олійник написав; «Страшно безсило-малим чутисебе перед смертю, але страшніше, коли ні за що вмерти!» Героїпоета з його останньої книжки мають за що і знають, за щовони можуть умерти.Перед нами титанічний Буонарроті, ворог «інквізиторськихбагать», співець людини, могутнішої за божества, геніальнийжебрак Сковорода, творець філософії, яка плекає добродійнебожество і гнуздає звіра в людині.Над Хрещатиком —тиші оливкова віть.Манять сни голубі в неземне.Але ж серце моє підСантьяго болить!Я — солдат.Зрозумійте мене.«На тривожній струні^Б. Олійник зважився написати гимн борцям за вселюдськусправедливість, і йому це вдалося. Зважився, бо для такої темипотрібно не тільки дару, а й сміливості, щоб подолати опірзагальщини й набридлих штампів. Художникові завжди потрібнавідвага при підході до громадянської теми, оскільки саметут найкраще перевіряється сила його таланту. Вже стало законом:хто не боїться великої теми — виходить на широкудорогу мистецтва, хто порпається в дрібнотем’ї —залишаєтьсяна його стежечках, які швидко заростають зіллям забуття.Відвага митця — це риса глибоко внутрішня, зв’язана з пошукамиістинності й призначення людського життя. Шукаючисвою істину, Б. Олійник віднайшов її в житті великих людей,і нас не дивує, що ця істина має соціально-політичний характер,бо, крім соціальної, немає іншої сфери, де призначеннялюдського життя могло б реалізуватися повніше.Серед найкращих образів, створених Б. Олійником у збірці«Гора», є образ матері. Поет відтворює смертну годину матері-трудівниці,коли напруга й значущість її життя постають усуворій і щемливій правді.— Куди це ви, мамо?! —сполохано кинулись діти.— Куди ви, бабусю? —онуки біжать до воріт.