Літературознавство итиказ

приймали б їхнього горя як свого власного. Наше співпереживанняне мало б загальнолюдського, а це значить — постійносьогоднішнього хвилюючого смислу. «Украдене шастя», одначе,вражає насамперед відкриттям глибин людського духу, вкотрі й заглядати страшно, бо ж там видно, як чесний і благороднийпорух почуття обертається в грізний і жорстокий акт, інемає на світі сили, що могла б спинити це жахливе перетворення.Не просто конфліктна сутність любові, не просто гуманнийпогляд на таїнство шляхетної гріховності, — в «Украденомущасті» відслонюється щось набагато складніше, щось таке,що говорить про приреченість людської радості, яка прагне свободиі в свободі себе виявляє, але ж і гине від надміру волі. Тутлюдський дух подібний до гірської ріки, яка, долаючи різні камінніперешкоди, спадаючи зі скель і жадаючи вирватися з нихна рівнину, пропадає на тій рівнині, губиться в пісках чи болотах,втрачає дзвінкість і чистоту. Почуття, в якому радощі, свободаі смерть поєднуються, живуть, співдіють —це, мабуть, головнепочуття героїв «Украденого щастя», хоч, певна річ, укожного з них воно має свої характерні й неповторні вияви.Вони однаково знедолені. Вони змушені чинити мстиво йстрашно. Проти своєї волі вони завдають душевних ран найближчимлюдям. їхня жорстокість, одначе, не повергає нас всум’яття, бо вона виправдана їхнім терпінням. Та чи справді цетак? Можливо, саме навпаки: ми, глядачі, несміливо, підсвідомовідчуваємо, що жодним терпінням жорстокість виправдатинеможливо, що ті люди найбільше нещасні через свою глухотудо горя чужого! І знову ж таки —це не зовсім так. Вони чуютькрик чужої душі, спішать її рятувати, та рятувати не годні.Цією безпорадністю всі вони подібні навзаєм, та всі ж вонидуже різні як живі й правдиві характери. Своє почування МиколаЗадорожний береже, як засвічену під вітром свічку, прикриваючиїї долонею, і всіма способами хоче бути непомітним.Анна сама намагається погасити пломінь свого «незаконного»кохання, але, переконавшись, що зробити це неможливо, роздмухуєйого, мов костер, на який хотіла б вона чимскорішезійти, аби звільнитись від болісного життя. Зухвальство й відчайдушністьвиявляє Михайло Гурман, граючись своєю любов’ю,ніби смолоскипом у вітряну погоду. Він передчуває: пожежа,яку він «посіє», спопелить його, але, здається, він самецього найбільше прагне.Телефільм «Украдене щастя» — перша екранізація однойменноїдрами, створеної Іваном Франком. П’єса була написана1891 року і через два роки поставлена українським театрому Львові. Великий сценічний успіх супроводжує цей твір Ка­