Літературознавство итиказ

До Шевченкової поезії неможливо підходити з міркою тількиукраїнської або тільки всеслов’янської повноти. Перед нами— універсальна постать, котрій властиво з бігом часу виростати,наповнювати європейського і всесвітнього читача дивиноюлюдинозвеличуваного, щирого, непримиренного до пайдрібнішоїкривди й олжі бунтарського Духу. Він входить своєювулканічною соціальною пристрастю у всі революційніструси, в суперечливі, болісні процеси формування нового,справедливого світу.Навіть паша сьогоднішня антивоєнна стривоженість знайдеу творах Шевченка своє, хоч тонесеньке, та все-таки живе коріння.Мій боже милий, знову лихо,Було так любо, було тихо;Ми заходились розкуватьСвоїм невольникам кайдани...Аж гульк! І знову потеклаМужицька кров! Кати вінчані,Мов пси голодні за маслак,Гризуться знову.Текст обривається. Вірш написаний під натиском трагічногопочування — ось-ось мало надійти скасування кріпацтва, таперешкодила війна. Мабуть, мова йде про австро-італо-французькувійну початку 1859 року, та яку саме гризню «голоднихпсів» згадує поет — пе має значення. Важливо, що імперіалістичнувійну він засуджує як антинародне й реакційне дійство.Тарас Шевченко належить до кола найвидатніших романтиківу світовій літературі. Певна річ, реалістичний струмінь йоготворчості помітний, але власне з-поміж романтиків і взагаліз-поміж великих творців можна виділити нашого поета не такза кількістю прикмет його критичного підходу до життя, як заособливим громадсько-політичним характером його романтизму.Навіть есхатологічні мотиви в Шевченковій поезії принципововідрізняються від пантеїзму Віктора Гюго, Байрона, УолтаУїтмена, Хосе Марті та інших із цього ряду сяйливих імен.Повна підпорядкованість музи Шевченка ідеї майбутньогощасливого світу виявилась і в його поглядах на смерть і насвою невмирущість.І оживу,І думу вольную на волюІз домовини воззову.його не захоплював пантеїстичний міраж, бажання перейтипо кончині своїй в дерева та в ріки рідного краю; він хотів