Літературознавство итиказ

СМІХ - НЕ ЗАРАДИ СМІХУПисьменник Олег Чорногуз. Від дня народження минулоп’ятдесят років, від дня виходу друком першої книжки «Моральнапідтримка» — двадцять три роки. Як правило, першакнижка є результатом тривалої підготовчої роботи, тому можнаказати, що творча біографія О. Чорногуза становить чвертьстоліття. Відтинок часу великий, але навряд чи можна було бза коротший час створити стільки гумористичних оповідань,повістей, романів, як це зробив О. Чорногуз, щоденно займаючисьпри цьому журналістською працею, та ще й маючи гарячий,до справ громадських не байдужий характер.Певна річ, найвидатнішим його твором є сатиричний роман«Аристократ з Вапнярки». Нехай історики нашої словесностівизначають, чи був це взагалі перший сатиричний роман в українськійлітератутурі (гадаю, таким можна вважати радше«Забобон» Леся Мартовича). Але в нашій новій прекраснійнаціональній сміхотворчій культурі з такими чоловими, якОстап Вишня та Олександр Ковінька, гумористами «Аристократз Вапнярки» посідає особливе і, сміливо скажемо, етапнемісце. В цій книзі відчуваємо засвоєний автором досвід класичноїукраїнської гумористичної прози, а також досвід світового,сатиричного й веселого роману.Найяскравішими барвами змальовано у творі тип авантюристай пройдисвіта, який, на відміну від Остапа Вендера, експлуатуєв душах довколишнього люду не спрагу грошей, афразерство, догідливість, бюрократизм, показуху.«Граф» Сідалковський, головна дійова особа роману, зріднібагатьом любителям говорити красиві слова, вірити в духовнупотугу своєї ницої та дрібної душі, чванитися своїм цинізмом.Щойно виникає потреба у зраді, він зраджує всім і вся — коханій,другові, матері, нації. Особливий талант О. Чорногузавиявився не стільки в проникненні в натуру «графа», не стількиу викритті його аморальної душі, скільки у створенні міфупро «Фіндіпош» (міфу в значенні вищої художньої правди) ів створенні галереї живих і справді смішних образів — таких,скажімо, як самодур Ковбик і його підлабузник Ховрашкевич.Всі персонажі «Аристократа...» —негативні, але ми сміємосьнад ними, а не проклинаємо їх, тому що вони нам цікаві якекземпляри жадібної та пронозуватої породи пристосуванців,знайомство з ними — це пізнання людини нехай з боку тіньо­