Літературознавство итиказ

НАЦІЛЕНІСТЬ НА ВІЛЬНЕ ЖИТТЯГотуючи до друку свої, писані за радянських часів, присвяченіукраїнській літературі виступи, статті й дослідження, ядотримувався принципу нічого не переписувати, а тільки повикреслюватифрази, внесені в текст з метою захисту й збереженняв ньому дорогих мені думок, які, як правило, не узгоджувалисяз офіційним літературознавством.Певна річ, якби я тепер писав на ті самі теми, то мої публікаціїмали б трохи інший зміст і характер. Але не тому, щонові політичні обставини змушували б загострювати якийсьінший кут зору на предмет моїх студій, хоча й це не виключено,а тому, що за радянських часів для мене літературна критиката есеїстка були насамперед полем боротьби проти русифікаціїкультурного життя в Україні. Я намагався використовуватиантицарську й антиімперську фразеологію, якою більшовикиприкривали свою шовіністичну, великодержавницькудіяльність, ставив перед собою завдання науково доводити йпубліцистично демонструвати, що українська класична писемністьбула перейнята не тільки соціальними конфліктами, а йнаціонально-визвольними та філософськими мотивами, що засвоєю демократичністю вона займає одне з провідних місць усвіті. У тій езопівській боротьбі з цензурою, можливо, найбільшоюмоєю перемогою була передмова до творів Богдана-ІгоряАнтонича «Пісня про незнищенність матерії» (1968), коливперше за радянських часів з моєї ініціативи видано поезіїцього великого поета.Найбільше мене хвилювали думки про Івана Франка, якогов статтях радянського періоду я змальовував не лише в образіКаменяра, а й у постаті вождя Мойсея, що «сорок літ провадивсвій народ до обітованої землі, але так і не ступив на неї».Свідомий український читач розумів, про яку обітовану землюйдеться.Однак значення автора «Мойсея» як будівничого українськоїдержавності я намагався збагнути вже за вільних часів,коли з’ясувалося, що майже всі найскладніші проблеми, з якимизіткнувся наш народ після здобуття незалежності, Франко передбачивсто років тому і висловив у своїх політологічних виступахі нарисах поради щодо їхнього вирішення. Це правда, язахоплювався Франком часів його марксистської молодості,мав і не без його впливу ілюзії щодо можливості побудови спра­