Літературознавство итиказ

безсмертя, в нинішній літературознавчій термінології для характеристики«Каменярів» більш-менш годився б підзаголовок«Оптимістична трагедія». Сила Франкового поетичного мисленняв тому, що ця трагедія не індивідуальна і навіть не національна.Це життєстверджуюча трагедія всього людства, якедорого мусить платити за кожен крок свого руху вперед пошляху до правди і волі. Свобода має своїх добровільних рабів,які самі приковуються ланцюгами до скелі безправ’я, тиранії ітупості, беруть у руки молоти і працюють, ніби засуджені накаторгу.За розмахом узагальнення «Каменярів» можна прирівнятихіба що до Шевченкового «Сну». Так, як у «Сні» осягнута івисвітлена художньо природа монархічної державної влади,так у «Каменярах» показано механізм людського поступу,шлях, що, будуючись, веде вперед.Так широко мислити, як двадцятилітній студент Львівськогоуніверситету, автор «Каменярів», так точно розшифруватиобразами потаємні, часом не пов’язані між собою думки і настроїсвоєї епохи, міг тільки незвичайний чоловік. В основіФранкової незвичайності був кремінний шевченківський характер,який, чим тяжче йому ставало, тим сміливіше поводився.Кремінь Франкового духу тим густіше сипав іскрами бунтарства,чим твердіша була криця ножів запроданства, на яківін наражався, чим гостріша була надто вже конкретна длянього сталь багнетів австрійських жандармів.Я бачив дивний сон, немов передо мноюБезмірна та пуста і дика площина,І я, прикований ланцем залізним, стоюПід височезною гранітною скалою,А далі тисячі таких самих, як я.Зауважимо, що для нашої сучасної поезії, яка любить символічнімалюнки. Франкова юнацька поема може бути підручникомтеорії й практики.Дійсність «Каменярів» — вигадана, але вона побудована заправилами життєвої логіки й правди. У будь-яку символікучитач повинен вірити, мимохіть заходити в неї, як у реалістичнезображення. Іван Франко це знав. Йому вдалося зіткнутиконкретність і абстрактні поняття в масштабах світової історіїі «втягнути» читача на будівництво загальнолюдської дорогидо щастя.Івана Франка ми називаємо Каменярем. Це прекрасно. Немавищої пошани до поета, як та, що в серці народному перейменовуєйого й одним словом заступає всі прізвища, всі звання,всі титули, всі кволі суперлятиви, на які тільки здатні