Літературознавство итиказ

вірші, з такою широкою гамою чувства і розуміння душі людської,що, читаючи їх, не знаєш, кому оддати перевагу: чи поетовіборотьби, чи поетові-лірикові, співцеві кохання і настроїв».Франкознавці при аналізі «Зів’ялого листя» частково або йзовсім обминають біографічні матеріали, які послужили дляйого створення. Дехто вважає, ніби то марна й навіть шкідливасправа —відслонювати глибоко сховані корені, з яких виростаєлітературний твір. Та не боявся ж про це писати сам Франко.«Ще в гімназії, — зізнається він у листі до А. Кримського(26. VIII. 1898), — я влюбився у дочку одного руського* попаОльгу Рошкевич... Наша любов тяглася десять літ, батьки зразубули прихильні мені, надіючись, що я зроблю блискучукар’єру, але по моїм процесі 1878— 1879 рр. (йдеться про першийарешт Франка. — Д. П.) заборонили мені бувати в своїмдомі, а в 1880 р. присилували панну вийти заміж за іншого...Се був для мене важкий удар, і сліди його знайдете в «На дні»і в віршах «Картка любові». Пізніше я познайомився з двомаруськими поетесами, Юлією Щнайдер і Климентиною Попович,але жодна з них не мала на мене тривкого впливу. Білмпевраження зробила на мене знайомність з однією полькою, ЙосифоюДзвонковською. Я хотів женитися з нею, та вона, чуючив собі початки сухіт, відправила мене і в кілька рік пізнішевмерла як народна вчителька... Фатальне для мене було те, що,вже листуючись з моєю теперішнього жінкою, я здалека пізнаводну панночку польку і закохався в неї. Отся любов перемучиламене дальших 10 літ; її впливом були мої писання «Маніпулянтка»,«Зів’яле листя», дві п’єски в «Ізмарагді». Післяцього вам буде зрозуміла п’єска «Тричі мені з’являлася любов»у «Зів’ялому листю».Біографи поета давно встановили: та панночка — ЦелінаЖуровська, вона стала героїнею Франкових повістей «Лель іПолель» та «Перехресні стежки». Одначе було б невірно вважатитільки її прообразом героїні «Зів’ялого листя». Сам жеФранко підказує: смерть коханої в його ліричній драмі — невигадка. Юзя Дзвонковська, з якою він мав намір одружитися,справді померла. Вона передчувала свою загибель і тому, власне,відмовилася від поетової руки. Тепер глибше можемо зрозумітистрашний вірш із третього жмутка, який закінчуєтьсяоіиіиками:Ридать! кричать! — та горло біль запер.Вона умерла! — Ні, се я умер.Слово «руський» тут вживається в значенні «український» (Д. П.).