Літературознавство итиказ

у середині 20-х років до групи основоположників долучаєтьсяМикола Бажан. Він збагатив українську поезію темоюглибинного філософського конфлікту, розкриттям природи героїчногоначала в душі людини, а також скульптурною пластикою,системою образності, в якій архітектурні й музичніприйоми несподівано знаходять словесне втілення. В поезіїБажана відлунюють суспільно-політичні події нашого віку,складаючись у поліфонічну картину, повну тривоги і всепереможноїлюдяності.Євген Плужник, Василь Мисик, Леонід Первомайський таАндрій Малишко — провідні поети з другого покоління українськихписьменників XX ст.Війна, в якій наш народ виконав місію визволителя Європи,була особливо жорстоким випробуванням для націй, чиї земліпотрапили в тимчасове рабство до фашистських варварів. БільУкраїни окупаційних літ, її страждання й туга за сонцем мирноготворчого життя, її внесок у боротьбу за повернення свободи,за перемогу над фашизмом на європейському континентістали натхненням трагічної, величавої і життєствердної поезіїнаших корифеїв, до рангу яких уже в часи війни піднеслисяМалишко і Первомайський. Цікавими розділами в процесі наростаннянових тематичних якостей української поезії 40-х і50-х років є книжки найвидатніших представників фронтовогопокоління Платона Воронька та Івана Виргана, а також ВасиляШвеця.Новаторський лад творчості, притаманний українським поетаму 60-х і 70-х роках, пов’язаний не з поверхнею, а з живлющоюглибиною суспільного життя. Отож у ті роки заявилопро себе покоління, яке в дитинстві перенесло злигодні війний фашистської окупації, а в молодості, можливо, через убогістьпопереднього життя, відзначилося відчайдушною жадібністюдо знань. Нову генерацію характеризує громадянська відвага,високий інтелектуалізм, професійна витонченість. Найвидатнішіпредставники — Ліна Костенко, Василь Симоненко, ІванДрач, Микола Вінграновський, Борис Олійник. Із молодших,але відомих, до цього кола слід записати Р. Лубківського,П. Мовчана, В. Коржа, Б. Нечерду, Р. Третякова, П. Скунця,Л. Талалая, В. Затуливітра, В. Забаштанського, П. Перебийноса.На першому плані в творчості згаданих поетів — особистість,моральний життєпис якої піддається доскіпливому поетичномудослідженню. Проблема чистої совісті, зіткнення особистихі громадських інтересів переплітаються з невтомним бажаннямудосконалювати душу людини як саму душу суспільства.