Літературознавство итиказ

його творчість блискавично розвивалася. З романтично настроєногопоета, якому імпонують перехоплені в лібералівабстрактні заклики до боротьби за волю рідного краю, він стаєспівцем соціальної справедливості, від традиційної «степової»тематики переходить до теми робітничої, від «мрійновтоми» —до суворих реалістичних картин з життя людей праці. Ось йогокартина міста:Ось його картина села;Там брудні, сухотні житла,Грати-мури, мури-грати.Де без сонця, де без світлаМ усить кожен помирати.сСопце-злото»Рядок хаток: пошарпані, подерті.М ов старенькі бабусі похилились;Кіллям стіни затрухнявілі підперті.Щ об од вітру не завалились.«Цикл соціального»Але саме в тому дивовижна привабливість Чумакової поезії,що вона не втратила ні своєї початкової романтичності, ні національного,просвітленого соціальним духом боління, ні лю ­дяного, печального відтінку в деяких своїх найреволюційнішихвиявах. «Геть сумніви!..» — характерний для Чумака вигук, алев його віршах сумніви живуть, більше того, вони стикаютьсяне тільки у філософській суперечці, а ділять саму душу поетанадвоє.Дві душі: одна шукає бурі...А друга... друга — блакитний спокій...М ов шляхи — плющі переплелися.Дві душі моїх зійшлися,І чого я прагну; чи спокою.Чи гучного бою?Ніщо людське не було йому чужим, а тому широченна гамапочувань, інколи суперечливих, але завжди щирих, а до тоготочно й новаторськими засобами висловлених, робить йогопоезію надзвичайно правдивим і революційним явищем.У статтях про В. Чумака писано, що він, якби не та нагла йпередчасна загибель, міг стати першорядним поетом. Думаюінакше. Його книжка «Заспів» засвідчує поета не просто першорядного,а видатного, близького до геніальних прозрінь,майстра сформованого, якому не потрібна поблажлива знижкана молодість чи несприятливі умови становлення. Два розділитої збірки — «З ранкових настроїв» і «Цикл соціального» —