Літературознавство итиказ

НАШ КАМЕНЯРПисати про Івана Франка — це значить, крім усього іншого,боротися з самим собою: то ставати на боці думки, яка начебтоясно бачить його величаву постать, то підтримувати розчарованенамагання зглибити незглибиме. В цій боротьбі ніхто неперемагає, вона безконечна, але хто відчув її в собі, той навікиполюбив Івана Франка і, — чи написав шось гідне цієї любовічи ні, —збагатився почуттям дорогоцінним: пошаною до одногоз найбільших синів людства.Він —геніальний поет. Саме як поета ми бачимо його порядз найвидатнішими світовими майстрами, а в рідній літературівін чи не єдиний має право займати місце на недосяжній височиніШевченка. У світовій літературі небагато таких людей,як Іван Франко, що геній поета погодив у своїй душі з десятьмаіншими талантами. Кожен з них вимагав часу і труду відодних і тих же рук, від одного й того ж мозку. Це було тяжко:ділити час і труд між ними, а ще тяжче було мирити їх, вислуховуватискарги їхні, страждати від усвідомлення неможливостібути справедливим до всіх пожадань їхніх. Революціонер івчений навіть при спільності поглядів і характерів рідко витримуютьодин одного в одній людині, бо вони відрізняютьсяроботою і способом життя. Здається, вічною загадкою психологіїбуде факт, що добрий десяток геніальних людей, відчуженихнавзаєм пристрастями й замилуваннями своїми, віддаленихвимогами фахів і покликань своїх, співпрацювали і жилиразом під одним іменем — Іван Франко.Він — безмежна країна, яка досі не має своєї точної, науковоїкарти. Є в тій країні місцевості й дороги, добре знані кожному,хто має бодай шкільне уявлення про українську літературу.Але є там околи, що повинні позначатися картографамифранкознавства як terra incognita. 50-томне видання Франковихтворів, над якими працює Академія наук УРСР, першітоми якого вже з’явилися в книгарнях, буде першою спробоюзібрати і систематизувати більшу частину всього, що написавцей один із найбільших у світі трудівників пера.Благословенний народ, життя якого освітлює енергія Франковоїпам’яті, сини і дочки якого виховуються на революційнійпристрасності Франкової вдачі, ідеалом творчих можливостейякого є неосяжність Франкового натхнення.