Літературознавство итиказ

думає і силує думати кожного, хто хоче розмовляти з ним». Недиво, що Франко забажав розмовляти з митрополитом. Йогостаття про пастирське послання Шептицького «О квестії соціальній»— це дискусія двох мислителів, досі належним чиномне вивчена, а тимчасом у ній закладено немало відповідей напитання, якою має бути служба священика не тільки церкві, ай народові, як поєднати Боже і людське право, як зробитицеркву живлющою клітиною мозку нації.Франко не міг обминути критичним словом суперечливихположень митрополичого послання. Справді, Шептицький, зодного боку, визнає, що конфлікт між владою і народом викликаєне революційний дух народного непослуху, а протизаконна,нелегітимпа поведінка влади, але, з другого боку, перестерігає,за Євангелієм, що кожна влада — від Бога, тому боротьбапроти неї — порушення принципу християнської віри.Фрапко доводить, що Боже право не може бути правом несправедливоївлади, не може суперечити людському праву. Незнаємо, чи згадував Шептицький про ці Франкові докази, колисам виступав і діяв проти гітлерівської окупаційної влади,переховував од гестапо єврейських дітей, звертався до ПапиРимського Пія ХП з розпачливими просьбами захистити Європу.Справедливість Франкової критики очевидна і переконливавсюди, де він виступає проти митрополитових порад духовенству«не зачинати боротьби з правительством». Однак не такавона настирлива і впевнена, коли йдеться про твердженнямитрополита, що «розширення теорії пересадної свободи і абсолютноїрівності» веде до такої діяльності, яка може «пхнутинаш нарід в безодню нещастя». Зрозуміло, письменник не можепогодитися з митрополитом, бо придушення, або, як вінкаже, «здавлювання» в собі почуття справедливості, «найсвятішогодобра душі», може обернутися втратою людської гідності,сфальшуванням сутності душпастирського завдання.Але тут Шептицький і Франко говорять про різні речі. Теоріяабсолютної свободи і рівності справді може призвести і призводиладо кривавого хаосу, а пригнічення в собі почуттясправедливості — це страх не перед необмеженою свободою, аперед забороною вільного слова. З цим люди мирилися в тоталітарнійдержаві і поступово звикали до свого рабства.Дискусія між Франком і Шептицьким важлива для нашогочасу, бо вона торкається питань становлення єдиної моралідля сучасної церкви і для перебудови системи нашого економічногожиття на засадах приватної власності. Митрополитсправедливо обстоює право приватної власності на землю,