Літературознавство итиказ

в Евріпіда і, звичайно, в міфі не могло бути й мови проякийсь непослух людини богам, які панували над світом і керувалилюдськими долями. Головний же мотив української«Іфігенії в Тавріді» — якраз у возвеличенні людської непокірності.Чи нам же, смертним, на богів іти?Чи можем ми змагатись проти силиЗемлерушителів і громовладців?..Так! — відповідає на це питання Леся Українка, посилаючисьна приклад Прометея, який дав людині святий вогоньдуші. Революційний підтекст монологу Іфігенії, його антицарськаспрямованість, його патріотичний порив були знаменнимивідкриттями для всієї української літератури, а для ЛесіУкраїнки — чи не першою — до того ж успішною — спробоюговорити про свою сучасність мовою античних героїв, на традиційнихі знаних образах та сюжетах доводити необхідністьреволюційної переміни світу.Можна, здається, припускати, що кримська зима, пережитаЛесею Українкою на віллі «Іфігенія» в Ялті 1898 року, сприялапоглибленню головної, прометеївської, теми в її творчості,була початком її дороги в драматургію. Там же через десятьроків Леся Українка дописувала «Кассапдру» і працювала надчорновиками «Руфіна і Прісцілли», цебто була вже коло своїхнайвищих драматургічних осягнень.Без сумніву, до визначних творів Лесі Українки належитьоповідання «Над морем». Антагонізм, який характеризувавстосунки між робітниками й панами, змальований тут ненав’язливо,тонко і надзвичайно переконливо як сила історична.«Втекти від людей, щоб не почати ненавидіти їх», — цебажання оповідачки починаєш розуміти і поділяти, коли познайомишсяз героїнею твору, нікчемною панночкою АллоюМихайлівною. Але в поведінці й способі життя цього пустоцвітувидно щось більше, а саме: відчай хворої духом, приреченоїна загибель панівної верхівки царської Росії.Хоч Леся Українка бачила соціальні виразки й провінційну,запорошену пилюкою й нудьгою атмосферу «тавричеської губернії»,вона любила Крим і вселяла його в своїй душі навіки.Вона освітила серцем своїм потужність і припадливу красуйого природи, співчутливою ласкою огорнула цей край віковогознедолення й думками, що так часто летіли з Криму «повсіх українах», творила його нерозривні, мріями про щасливубудущину осіянні зв’язки з українськими землями.