Літературознавство итиказ

середовищем, вихованням і т. д., саме тому вона трагічніща, щовона закономірна, що проти неї безсиле всіляке «містичне натхнення»,допоки не змінені докорінно умови, які її створюють».Ці чотири лінії трактування самотності, звісно, з певними новимивідтінками, продовжуються донині в літературі Заходу, адля нас там були і є найближчими саме ті образи, які, подібнодо героїв Гауптмана, гнітяться відчуженістю, прагнуть вийти знеї, жадають єднання зі світом інших людей, усвідомлюють потребу«докорінної зміни» умов, у яких вони живуть.«Міхаель Крамер» —драма, де показано, як настирлива проповідьблагородних зобов’язань, якщо вона позбавлена звичайноголюдського тепла, штовхає людину на самогубство. А деможе взятися звичайне людське тепло в холодній душі педантичногоінтелектуала, замороженій страхом перед викриттямвласної творчої недолугості, поневоленій буржуазною сімейноюмораллю та лицемірством і духовною вбогістю оточення?Раб, якщо він навіть філософ, якщо він навіть митець, не годензрозуміти, а тим більше виховати почувань вільної людини, допокисам не звільниться від рабства. Для старого Крамера визвольниммоментом стає смерть його сина Арнольда. Гауптмантут наближається —і це розуміє Леся Українка —до метерлінківськоговирішення проблеми відчуження. Але наша письменницяне приймає всемогутньої смиренності смерті, не возвеличуєїї як «свята примирення». «Грубо матеріальна» сила смерті,яка змушує живих повірити в чуже страждання і в чуже благородство,як у своє власне, —це сила жорстока, в суті своїй антилюдяна.Але ми, пише Леся Українка, підлягаємо їй, бо «малов нас уяви, ми, як невірний Хома, віримо тільки в ті рани, в яківкладаємо наші персти. Проти цієї вади фантазії безсила і наука,і мораль, і релігія —можливо, одне мистецтво тут має силудопомогти, молсливо, що воно розвине нашу уяву настільки, щонам уже не треба буде вкладати персти в живі рани». Геній ЛесіУкраїнки просяяв саме тут, у цій надії на мистецтво, в цьомувизначенні вищої за саму смерть його функції, його рятівноїживотворящої людяності. Печать мислителя світового масштабупомітна на кожному повороті думки цього класичного літературознавчоготвору, особливу ж цінність мають спостереження,які, виходячи за межі предмета статті, стосуються питань педагогіки,психології, а також деяких загальномистецьких категорій.Знахідка, й публікація статті «Міхаель Крамер» відкриваєнову сторінку в творчості й житті її авторки, яка, страждаючивід утрати найближчої людини, протиставляє силі смерті всеперемагаючусилу життя.1976