Літературознавство итиказ

Не применшуючи значення, яке мала для духовного розвиткуОльги Кобилянської німецька книжка (маємо на увазі іДостоєвського, якого вона читала по-німецьки), ми хотіли бшукати в характері таланту письменниці не чужих впливів, авідбиття карпатської природи в сукупності з гуцульськими характерами.І надхмарна висота почувань, і людяність, що виступалане раз в одежі звиклого милосердя, і скалиста непокірність,і загадкова самотність —риси духовного портрета Кобилянської,які в’яжуться скоріше всього з Карпатськими горами,серед яких виростала наша письменниця.Звичайно, художній дар Кобилянської, підпорядкований їїхарактерові, виростав і вдосконалювався в її дотичності дотворчості інших великих майстрів слова. Кобилянська належитьдо таких письменників, про яких негоже говорити, щовони були чиїмись учнями. Вона мала не вчителів, а натхненників,розумних співбесідників, яких вона вибирала собі сама.Тургенєв і Якобсон, Шекспір і Гете, не кажучи вже про Шевченка,багато віршів якого вона знала напам’ять і перекладалана німецьку мову, — це її обранці. До них вона не переставалазвертатися ціле життя. Годі говорити про всіх, кого любила ізнала Кобилянська, бо за своєю обізнаністю у світовій літературівона, мабуть, не поступалася Лесі Українці і по цій лініїбула близькою родичкою самого Франка. Вона зрозуміла і геніальнооцінила Толстого, вона відчувала геніальність своїхдрузів Стефаника і Лесі Українки і безмежно вірила їм. Вонабула велетнем духу, вона любила розмовляти з рівними собі.Тільки раз дала себе ошукати. Блискучий стиль Фрідріха Ніцшеспокусив її як германістку, його безбожництво заімпонувалоїй як антиклерикалістці, його афористичні сентенції прозвабливу духовну височінь, на яку може вийти людина, відповідалиїї протестові проти навколишньої гнилі. Але Кобилянськане носила окулярів ніцшеанства, раз побачивши через нихсвіт у тумані, скинула їх. У «Царівні» Ніцше не живе як дух,а тільки як цитата. Кобилянська сама відкидала вплив Ніцшена свою творчість і навіть критикувала Винниченка й Арцибашеваза те, що вони, на її думку, піддавалися цьому впливові.Творчість Кобилянської є фактично запереченням філософіїНіцше, якщо брати його вчення в цілості з проклятою надлюдиноюв центрі.Героєм Кобилянської був не Übermensch, а український народу всій злиденності і величі своїй.Всі її ідейно-художні концепції, весь запал її витонченоготаланту, весь її поетичний і людський досвід виявилися в«Землі», в тій скорботній пісні про поневолений наш народ.