Літературознавство итиказ

ДАР СВІТЛА І ЧИСТОТИЯкби можна окреслити одним словом стиль письма і природухудожницького мислення Олеся Гончара, назвати однимсловом барвисті, розмаїті й многолюдні світи його романів іновел, передати одним словом найважливішу рису позитивних,а це означає майже всіх його персонажів, то було б цеслово «чистота». Кожен художній текст Олеся Гончара нагадуємені прозору стіну щоглистого лісу, крізь яку видно широченніпростори, залиті полудневим сонцем, вродливих людей,наповнених світлом благородства і ще якимось непохопливимпромінням, що його тільки приблизно можна схарактеризуватияк сяйливу прикмету людської гідності й людськогощастя. До тих людей хочеться прийти, хочеться ввійти в дивоїхнього життя, вчитися в них і любити їх.Мабуть, у цьому прагненні сторонньої душі, зупиненої принадливимкраєвидом і вчарованої богатирськими, еллінськоїкраси постатями, знаходить найвищий вияв чистота мислі йслова нашого письменника.Розумію, можна заперечити таке піднесене прочитання творівОлеся Гончара. Адже високородні характери, виведеніписьменником — од Брянського до Ягнича, — люди реальні,люди важкого життя і мозольної праці, гартовані й покривдженівійною. Та все ж таки я бачу в них особливу внутрішнюпросвітленість, що нею виділяються як у нашій, так і в сучаснійсвітовій літературі тільки вони, особливу грацію душі, якоїнадав їм неповторний митець, послідовний і непохитний у своїйшанобливій любові до людей.Збагнути таємницю внутрішнього світіння людських образівОлеся Гончара — означає зрозуміти філософію його творчості,його оригінальну й складну концепцію людини, його вимогидо самої форми роману як до певної поетичної довершеності.Відкинувши негативні нюанси, які зачаїлися в слові «чистота»,спробуємо проникнути в таїнство того світла. Так, герої Гончарасяють, але не тією похмурою чистотою, яка не відаєсум’яття і страждань, яка вимагає родової, релігійної чи побутовоїнезакаляності і, власне, під студеною любов’ю до порядкуприховує ненависть до бурхливого і недистильованогоокеану життя. Суть незайманості духовного начала героївОлеся Гончара якраз полягає в протилежному. Чистота їхніхдуш принаджує світлом вистражданим і саме тому щасливим,