Літературознавство итиказ

Чи ж дав нам Бог єдиномисліє? Мабуть, це найтруднішезавдання для Всевишнього, бо й він сам має суперечливі думки.Єдиномисліє — це не одна думка на всіх, а мільйони думок,спрямовані на осягнення однієї мети. На жаль, інтелектлюдства не знає цієї мети. Те, що він створює нібито на благолюдини, часто обертається проти людини. Та все ж ми повинніпрагнути до єдиномислія в справах очевидних і розумних, тобтов тих справах, які лежать в межах пізнання. Якщо єдиномислієнації будемо запроваджувати за допомогою демократії(а іншого способу, власне, нема!), то мусимо уповати лише накультуру та вихованість народу, на його національну свідомість,моральну чистоту і працелюбство.А щодо братолюбія, то я не знаю, чи Бог послав нам йогочи ні. Думаю, посилав тоді, коли поставала наша держава, алеми відкидали цей дар, як лише наша держава ставала дійсністю.Ми не здатні любити брата на свободі. Ось у тюрмі любитисями вміємо. В нас нема братолюбія і цьому ми вже неповинні дивуватися. Якщо неприязнь до якогось політичноголідера перевищує любов до України, то в такій ситуації нетреба ображатися ні на Шевченка за те, що він не вимолив наму Бога цього щастя, ні на Бога, який об’єднує нас в неволі ісподівається, що й на волі ми не роз’єднаємось.Я не хотів би нічого знати, що буде з Україною по моїйсмерті, крім одного: я хотів би на тому світі почути прокльонинових наших поколінь на адресу нинішніх вождів, які зганьбилисебе міжусобною ненавистю і показали, що вони патріотаминіколи не були!