Літературознавство итиказ

не б’є наглядністю, не тероризує історичною замкненістю йбезвихіддю. Тобто всюди є двері, що відкриваються в нашестоліття, але є й двері, що за ними не пізнана ще дійсність,тривожна майбутність наша.З цього погляду характерним може вважатися вірш під номеромX I із циклу «Сонце «Слова» — про князя ГалицькогоЯрослава Осмомисла. Це проповідь християнського упокоренняперед жорстокою долею, проповідь євангельської доброти.Володар думає:Я — чоловік. І сей біблейський вислівСтосується Ісуса і мене.Допоки трон і скіпетр — Осмомислів,Убивць рука князівська не торкне...Престольний град будився важко, Галич.Замислився нелегко Осмомисл...Якась незнана відкривалась далеч.Якийсь незнаний відкривався смисл...Відкривався для князя, відкривається й для нас незнанийсмисл добрості людської. Але відкриває його поет не лише длянас, а й для поколінь наступних, і в цьому я бачу глибший,спрямований завжди на майбутність ідейний потенціал творчостіЛубківського.В «Автопортретах Шевченка» (які чудові можливості даєточний задум, точка зору, куди дістатися може тільки працюючийі витончений розум!) маємо одну з найкращих сучаснихвізій дивини Кобзаревого життя. Неможливо одразу обійтипоглядом усе багатство нових барв і ліній, які побачив Лубківськийв автопортретах генія. Ці вірші треба перечитувати йзадумуватися над ними, вдивляючись у Тарасові обличчя, ітоді допіру збагнеш, як уміло освітив сучасний поет дорогоціннімалюнки. Тут виникає в мене ідея видавця автопортретівШевченка з віршами Лубківського. Була б та книжка потрібнане тільки учнівській молоді, а й просто народові всьому —Нам!Там Шевченко присутній, присутні ми.М и — повітря його, його простір і тло.Де, мов сонце, засвічується чоло.Гасне маска посмертна, і меркнуть свічі,І народ сам собі, вдивляється в вічі...«Камертон Шашкевича» — твір не випадково названий кантатою.Це багатопланова і разом з тим струнко вибудуванапоема про галицького будителя, творця відродження НаддністрянськоїУкраїни, безсмертного Маркіяна. Певна річ, її можна